Чемпіонат світу з футболу 2026 року, що завершився в Нью-Джерсі, залишив по собі неоднозначні враження, поєднуючи яскраві матчі з політичними скандалами та суперечливими рішеннями організаторів.
Одним із найбільш резонансних інцидентів став «справа Балогуна», яка може мати довгострокові наслідки. Світ, здається, уже перейшов до наступних подій, але події турніру мають власний імпульс, що часто заглушує інші питання. Втім, поступка політичному тиску, яка порушила 64-річну традицію, щоб забезпечити участь конкретного гравця, стала знаковою. Аналогічні дії вже здійснював Джанні Інфантіно, дозволяючи грати Кріштіану Роналду та змінюючи кваліфікаційні критерії для Клубного чемпіонату світу задля участі Ліонеля Мессі.
За словами Джонатана Вілсона, це може означати, що в майбутньому відомим футболістам надаватимуть винятки, бо пріоритетом стане заробіток, а не справедливість чи інтереси гри. Водночас це може посилити опозицію до Інфантіно, особливо серед британських та американських політиків, які відкрито критикували ФІФА та її президента. Одним із можливих наслідків є розширення чемпіонату до 64 команд, що допоможе Інфантіно зміцнити свою підтримку, враховуючи проблеми з імміграційною політикою США та Канади.
Інші проблеми, які залишилися поза увагою під час турніру, можуть знову спливти. Зокрема, скандальне ставлення до збірної Ірану створює тривожний прецедент. Хоча квитки на наступний чемпіонат можуть бути дешевшими, ідея про те, що значна частина квитків має бути доступна для звичайних уболівальників, які регулярно ходять на матчі чемпіонату, зникла. Чемпіонат світу перетворився з масового руху на розкішну подію.
Витрати міст-господарів стануть зрозумілішими з часом і матимуть не лише фінансові, а й соціальні наслідки. В США та Канаді під час турніру проводилися рейди проти безхатченків, позбавляючи їх речей, документів і ліків. У Мексиці викликала обурення екологічна шкода та водозабір, пов’язані з підготовкою до чемпіонату.
Італійська газета La Gazzetta dello Sport назвала чемпіонат «катастрофою», вказуючи на проблеми з цінами на квитки, «справу Балогуна», погодні умови, збільшення кількості матчів і зменшення часу на відпочинок. Газета навіть втратила частину квот на квитки до фіналу, що викликало підозри у зв’язку з її критикою офіційної версії турніру.
Загалом ставлення ФІФА до медіа під час чемпіонату було зневажливим. Хоча деякі арени, як-от у Х’юстоні та Атланті, намагалися створити комфортні умови, організація і технічне забезпечення були найгіршими за останні шість чемпіонатів світу. Вболівальники розглядалися як джерело доходів, а журналісти — як небажані перешкоди.
Щодо футболу, то він був добрим, але не видатним. Багато захопливих матчів відбулося на стадіях останніх 32 та 16 команд, зокрема Бразилія – Японія, Марокко – Нідерланди, Англія – Мексика, Аргентина – Капе-Верде, Норвегія – Кот-д’Івуар, Бельгія – Сенегал, Норвегія – Бразилія, Аргентина – Єгипет. Чвертьфінали не вразили. Перемога Аргентини над Англією у півфіналі була захопливою, а перемога Іспанії над Францією – надто легкою.
Фінал став розчаруванням. Перемогла команда, яка грала у звичному стриманому стилі, але його низька якість була прямим наслідком поблажливості до Аргентини раніше в турнірі. Цей фінал, на думку Вілсона, опускає чемпіонат нижче рівня 2022 та 2018 років, не кажучи вже про яскраві чемпіонати 1980-х чи 1998 року. Проте, незважаючи на критику ФІФА, турнір був добрим, хоч і не видатним.
Інформація надана Джонатаном Вілсоном у його огляді для The Guardian.