Боєць 128-ї важкої механізованої бригади «Дике Поле» Анатолій провів шість місяців на одній позиції разом із побратимом, облаштовуючи укриття під постійними обстрілами поблизу Плавнів. Про це розповіли 23 вересня на каналі бригади.

До мобілізації Анатолій працював у будівництві, а у травні 2025 року приєднався до 128-ї бригади. Його перший бойовий вихід тривав майже добу, після чого він із побратимом зайняв позицію, яку потрібно було утримувати, не даючи ворогу просунутися далі. Умови були складними: дах протікав, навколо лежали 10–15 сантиметрів снігу та криги, а від ворожих дронів доводилося ховатися під землею.

Щоб зробити укриття, Анатолій із побратимом понад чотири години по черзі шкрябали ножем по бетону. Перший підземний сховок вдалося облаштувати лише після тривалих зусиль, але згодом довелося робити новий, оскільки ворог постійно намагався виявити їхню позицію. Ворожі дрони та штурмові групи не давали спокою, а через роботу російських РЕБ із постачанням виникали перебої.

Постійне перебування удвох призводило до сварок, але їжу ділили порівну — навіть останній шматок хліба. За словами Анатолія, найважчим було не саме перебування на позиції, а очікування заміни, адже не було впевненості, коли приїдуть ті, хто має їх змінити. Втім, залишити позицію вони не планували.

«Дали тобі завдання — маєш виконати», — підкреслив Анатолій.

Коли нарешті надійшов наказ виходити, часу на полегшення не було — потрібно було дістатися своїх, долаючи відкриту місцевість під загрозою атаки ворожих дронів. Разом із групою йшов поранений побратим, якого вдалося вивести з позиції. Після повернення Анатолій зателефонував матері, яка з полегшенням дізналася, що син живий. Вдома на нього чекав 16-річний син.

Після цього бойового виходу Анатолій навчався керувати «Вампірами» — готував дрони до роботи та допомагав із боєприпасами. Під час виконання завдання він отримав осколкове поранення та третю контузію. Зараз Анатолій проходить лікування, попереду — ще реабілітація, відпустка і улюблене морозиво, про яке він жартує, що найбільше мріяв під час служби.

Як повідомляла АрміяInform, інший боєць 128-ї бригади Руслан втратив зір, але пів року залишався на позиції.