Американська фотожурналістка Паула Бронштейн з 2025 року документує життя поранених українських військових у проєкті Blinded by War, фокусуючись на наслідках війни, зокрема на втраті зору.

Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році багато українських солдатів отримали тяжкі травми, часто спричинені камікадзе-дронами, які активно застосовуються на обох сторонах фронту. Українська медична система стикається з викликами у наданні медичної допомоги, реабілітації та психологічної підтримки для військових із втратою зору.

Серед героїв фотопроєкту — Артур Мартосич, який після поранення в голову продовжує займатися спортом із супроводжуючим, та Сергій Чабанов, який втратив зір і руку під час атаки дрона біля Бахмута. За словами Бронштейн, її вражає стійкість українців: "Я вчуся чомусь із кожної нової історії. Люди в Україні неймовірні. Що мене захоплює — це їхня витривалість".

Інший боєць, Андрій Онопрієнко, втратив зір і частково слух через танковий обстріл. Він розповідає: "Я страждав так сильно, що просив товариша вбити мене. Тепер хочу жити повноцінно, крок за кроком, досягаючи маленьких цілей щодня".

У липні Бронштейн відвідала регіональну лікарню Києва, де фотографувала операції на очах поранених. Один із пацієнтів, 30-річний Рафаель Ахмедов, втратив ліве око через мінометний обстріл у Харківській області. За словами очної хірургині Марії Борхаленко, 70% пацієнтів лікарні втратили одне або обидва ока через атаки FPV-дронів, вибухи та ударні хвилі.

Борхаленко додає, що багато поранених також втрачають руки, бо під час вибуху рефлекторно піднімають їх. Психологи допомагають ветеранам адаптуватися до життя без зору та рук, адже серед них є і ті, хто впадає у депресію та стає асоціальним.

Попри посилення ракетних і дронових атак на Київ, медики продовжують працювати. "Я щоранку встаю і йду на роботу. Операції — це моя робота. Наша спільна мета — перемогти ворога і виграти цю війну", — говорить Борхаленко.

Паула Бронштейн не боїться знімати у складних умовах операційної, адже має багаторічний досвід роботи у зонах конфліктів, зокрема в Афганістані та Пакистані. Вона називає фотографію особистим дослідженням і вважає, що її пристрасть до роботи не згасає навіть у 72 роки.

Її остання книга Witnessing Life: A Retrospective вийде у серпні у видавництві MkF éditions. Бронштейн понад 15 років працювала штатним фотографом у США, а з 2002 по 2013 рік — у Getty Images в Азії. З 2001 по 2021 рік вона висвітлювала війну в Афганістані, а у 2016 році вийшла її книга Afghanistan: Between Hope and Fear.

"Моє життя — це безперервна розмова з фотожурналістикою. Я віддала себе їй повністю, і вона сформувала те, ким я є сьогодні", — каже Бронштейн.