Брат директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, Олександр, у 2018–2020 роках придбав 143 об’єкти нерухомості у харківських житлових комплексах за символічними цінами, значно нижчими за ринкові. За даними розслідування журналістів «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції, квартири купувалися по 932–1856 доларів, тоді як ринкова ціна становила близько 800 доларів за квадратний метр.
Якщо рахувати за середньою ринковою ціною близько 25 тисяч доларів за квартиру, загальна вартість нерухомості сягає приблизно 3,57 мільйона доларів. Щоб легально накопичити таку суму, бізнес повинен мати щорічний виторг близько 15,86 мільйона доларів, або 79,3 мільйона за п’ять років, враховуючи 5% дивідендів від обороту. Це масштаб середнього регіонального виробника або дистриб’ютора з сотнями працівників і роками інвестицій, а не стартап чи мікробізнес.
Компанія «Парковий-2», пов’язана з забудовником, звернулася до Печерського суду, який 6 липня заборонив публікацію розслідування, посилаючись на захист комерційної таємниці. Незважаючи на це, низка медіа, серед яких «Українська правда», «Суспільне», «Схеми» та hromadske, опублікували матеріал у межах «Ініціативи 143». За оцінками Центру протидії корупції та медіаюристів, ця справа має ознаки SLAPP — судового тиску на журналістів з метою змусити їх мовчати.
Автор розрахунків, підприємець, який намагається вести білий бізнес в Україні, зазначає, що корупція не лише перерозподіляє гроші, а й змінює правила гри. У здоровій економіці капітал отримує той, хто створює продукт, а в корумпованій — той, хто має доступ до посадовців і суддів. Через це чесні підприємці змушені конкурувати з тими, хто користується нерівними стартовими умовами, хоча самі фінансують державу податками.
Поки суди блокують журналістів замість розгляду справ по суті, залишається відкритим питання, скільки ще таких компаній Україна недораховується і скільки підприємців зроблять висновок, що «мутитися» вигідніше, ніж будувати бізнес.