У 2025 році понад 70% засуджених за корупційні правопорушення в Україні отримали як основне покарання штраф, а не позбавлення волі. Про це повідомив заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції Дмитро Калмиков, посилаючись на спільне дослідження НАЗК, Центру політико-правових реформ і Програми підтримки ОБСЄ.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у 2025 році правоохоронці зафіксували 11 467 корупційних правопорушень — це на 6% більше, ніж у 2023-му. До суду з обвинувальним актом дійшли лише 34% справ (3914 проваджень), тоді як у попередні роки цей показник був вищим. Угод про визнання вини стало менше: у 2025 році з ними до суду передали 9% справ, що менше, ніж у 2023 та 2024 роках.

Місцеві суди у 2025 році ухвалили остаточні рішення щодо 3093 осіб, з яких 80% засудили. Понад половину засуджених (52%) покарали за пропозицію або надання неправомірної вигоди (стаття 369 ККУ). Штраф призначили 72% засуджених, позбавлення волі — лише 5,6%, а 14% звільнили від покарання з випробуванням. Спецконфіскацію застосували до 11% засуджених. Більшість засуджених (56%) не були суб'єктами закону «Про запобігання корупції».

У Вищому антикорупційному суді (ВАКС) у 2025 році остаточні рішення ухвалили щодо 107 осіб, і частка засуджених зросла до 89%. Водночас частка вироків із позбавленням волі у ВАКС знизилася з 39% у 2023 році до 25% у 2025-му, а звільнених з випробуванням стало більше — 63%. Калмиков пояснив, що це пов'язано з практикою затвердження угод про визнання винуватості.

«Кількість вироків, якою суспільство дедалі частіше вимірює боротьбу з корупцією, сама по собі не відповідає на питання, наскільки ефективно працює система кримінальної юстиції», — наголосив Калмиков.

Дослідники окремо проаналізували 578 вироків і 288 ухвал про закриття проваджень. Майже половину вироків (47,1%) ухвалили на підставі угод, які суди розглядали в середньому 8 місяців. Звичайний обвинувальний вирок ухвалювали за 2 роки й 4 місяці, а виправдувальний — за 2 роки й 10 місяців. Визнання вини не давало помітних переваг: суди призначали повний спектр штрафів і заборон обіймати посади. Лише у 57 із 578 вироків застосували спецконфіскацію, а в багатьох випадках арешт майна скасовували через умови угоди.

Експерти рекомендують закріпити в Кримінальному процесуальному кодексі, що угода не може скасовувати конфіскацію предмета злочину, знарядь і доходів від нього. Також вони звертають увагу на особливо поблажливе ставлення до командирів військових формувань, яким суди часто замінюють позбавлення волі службовим обмеженням.

Серед усіх вироків 7,4% були виправдувальними. У справах про службові зловживання виправдують частіше (18,8%), ніж у справах про хабарництво (2,3%). З 288 ухвал про закриття проваджень 186 ухвалили через сплив строку давності, іноді йшлося про події понад 10–20 років тому. В апеляційному порядку скасували 33 із 94 оскаржених вироків.

Окремо дослідники відзначили зростання кількості правопорушень, пов'язаних із декларуванням: у 2025 році їх було 958, що на 44% більше, ніж у 2024-му. Серед позитивних тенденцій — детальніше обґрунтування судових рішень і врахування позицій Верховного Суду, особливо у ВАКС. Водночас залишаються відкритими питання щодо однакової кваліфікації, призначення покарань і застосування спецконфіскації.

За п'ять місяців 2025 року суди ухвалили 2032 рішення у справах про корупцію, і в 97% випадків обмежилися штрафом. Кількість угод про визнання винуватості в антикорупційних справах зростає, а ухвалений у 2024 році законопроєкт №11340 викликав критику як можливість для топкорупціонерів уникати суворішого покарання.