У Київ регулярно прилітає багато російської балістики, і ця тенденція збережеться найближчим часом. Однак у нас немає засобів, щоб повністю зупинити ці удари.
З початку повномасштабного вторгнення Росія має значно потужнішу армію, краще озброєну і з доступом до зброї, якої немає в України. Ця ситуація не зміниться найближчим часом. Проте головне те, що це вже було: Україна живе в умовах постійних ударів п’ять років. Сам факт нанесення балістичних ударів не змінює суті протистояння. Росія може завдавати ударів, які вбивають людей, руйнують майно і ускладнюють життя мільйонам, але це не приносить їй перемоги.
Минулого літа Україна ще не вміла ефективно протистояти масовим атакам дронів-«шахедів», коли на Київ летіли сотні таких безпілотників. Зараз же на столицю прилітає кілька десятків балістичних ракет. Що краще? Однак це не змінює головної ідеї протистояння — виснаження економіки Росії. Вона виснажується не лише через наші удари, хоча вони посилюють тиск, а через тактику «тисячі дрібних порізів». З 2022 року таких «порізів» стало значно більше. Так само, як російські удари по українському тилу не призводять до колапсу, так і українські атаки на склади чи НПЗ не здатні самі по собі викликати економічну катастрофу в Росії. Водночас це впливає на настрої росіян, завдає збитків і піднімає дух українцям.
Війна виснажує економіку через сам факт витрат ресурсів на війну — це дуже дорого. Україна може протистояти завдяки безпрецедентній зовнішній підтримці, якої немає у Росії. Російські ракети, які летять на наші логістичні центри, купуються за гроші. Іноземні комплектуючі для ракет Росія скуповує по всьому світу, бензин із Марокко доставляють у Мурманськ також за гроші. Китай, Іран, Північна Корея надають Росії послуги або продають товари за оплату. Найманців у армію Росія набирає за гроші. Боєприпаси, дрони, кулі — усе це коштує грошей, а солдати хочуть їсти. Війна виснажує будь-яку економіку.
Росія дійшла до моменту, коли не може більше проводити «правильну економічну політику» і фінансувати війну з накопичень. Тепер їй доводиться створювати гроші з повітря. Це не зупиняє Путіна, але прискорює економічні проблеми в Росії. Запуск друкарського верстата неминуче позначається на економіці. Це розуміють і російські бізнесмени — не інста-диви, які скаржаться на втрати на складах, а серйозні гравці, які відчувають наближення кризи. Вони починають скорочувати витрати, відмовлятися від інвестицій, виводити гроші з країни швидшими темпами. Ці дії логічні, але вони лише прискорюють і поглиблюють кризу. Вона не настане швидко, але чим нижчою буде ціна на нафту і газ, тим швидше і сильніше вона вдарить.
Це мало статися ще у 2022 році, але тоді російський бізнес вірив у пропаганду і не боявся. Тоді був запас міцності, тепер його немає. Основою кризи є не горіння складу, а посягання на незалежність Центрального банку, підрив макрофінансової стабільності, яка десятиліттями була опорою економіки Росії. Це — вимога Путіна знайти гроші будь-якою ціною.
Ці процеси відбуваються не швидко, тому Путін вважає, що має час, щоб «закрутити кран», особливо з урахуванням наближення зими, яку можна зробити некомфортною для киян. Водночас ця стратегія має свою ціну: кожен день війни виснажує російську економіку і забирає сили. Якщо в Україні настане весна, то в російській економіці її не буде, поки триває війна.
Отже, навіть ті ночі, коли Путін обрушує на Київ ракетні удари, наближають поразку Росії, а не її перемогу. Путін може знищити конкретний склад або бізнес, але не здатен підірвати макрофінансову стабільність України, яка має постійну підтримку. Натомість він постійно підриває макрофінансову стійкість Росії, навіть у темні ночі, коли з насолодою спостерігає за наслідками обстрілів українських міст.