Сенат США у ніч на 29 липня підтримав процедурне голосування щодо законопроєкту Грема-Блюменталя, який передбачає посилення санкційного тиску на Росію, зокрема у сфері енергетики. Ініціативу підтримали 86 із 100 сенаторів, що стало першим кроком до її подальшого розгляду.

Законопроєкт, який сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюменталь просувають із квітня 2025 року, передбачає розширення повноважень президента США щодо застосування нових тарифів і санкцій проти Росії. Після внесення правок і повторного голосування в Сенаті документ має перейти до Палати представників, яка наразі перебуває на канікулах і розгляне його, ймовірно, у вересні. Політолог Володимир Фесенко зазначає, що це «перший крок» і «процедура почалася» після тривалого застою.

Для ухвалення законопроєкту необхідна підтримка демократів, які раніше критикували документ через розширення президентських повноважень, а також частини республіканців із консервативного крила MAGA, які не хочуть загострювати конфронтацію з Росією. Водночас експрезидент Дональд Трамп уже висловив підтримку ініціативі, що, за словами експерта Олександра Краєва, підвищує шанси на її ухвалення, адже спікер Палати представників Майк Джонсон діятиме відповідно до вказівок Білого дому.

Законопроєкт пропонує «санкційне меню» для президента, включно з обмеженнями для постачальників російського військово-промислового комплексу, банків, страхових компаній, які підтримують «тіньовий флот» для торгівлі російськими вуглеводнями. Особливо значущими є вторинні тарифи, які можуть бути накладені на країни-імпортери російської нафти і газу, зокрема Китай, Індію та Туреччину — найбільших покупців російської нафти з 2022 року, за даними Інституту Київської школи економіки.

Аналітик Михайло Свищо повідомив, що Китай також є найбільшим імпортером російського трубопровідного газу та скрапленого природного газу (СПГ). Значні обсяги СПГ постачаються до ЄС через Францію, Бельгію та Іспанію, а Японія та Південна Корея імпортують російський СПГ через дефіцит у районі Перської затоки.

Політолог Фесенко вважає малоймовірним, що США підвищать тарифи для Китаю через запланований візит Сі Цзіньпіна і прагнення Трампа до мирного співіснування з Пекіном. Натомість тиск на Індію, більш залежну від Вашингтона, є реальнішим. Щодо Туреччини, то США більше орієнтуються на геополітичне співробітництво в регіоні, тому санкції малоймовірні, якщо Анкара йтиме на поступки.

Експерти не виключають, що Трамп, відомий своєю непередбачуваністю, може застосувати тарифи у діапазоні 20–50%, що завдасть економічних збитків імпортерам російських вуглеводнів і призведе до зниження закупівель російської нафти. Це, у свою чергу, збільшить дисконти на сорти нафти Urals і ускладнить роботу «тіньового флоту». Аналітик Олександр Сирський наголошує, що Росія буде змушена знизити видобуток через накопичення надлишків і неможливість збільшити переробку через санкції.

Заміщення російської нафти можуть забезпечити країни Перської затоки, але для цього потрібне врегулювання конфлікту між США та Іраном через Ормузький пролив. Також США можуть збільшити імпорт нафти з Венесуели та Гайани, де вони мають контрольовані позиції, зазначає Геннадій Кобаль.

За словами уповноваженого президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, законопроєкт може бути ухвалений і підписаний до проміжних виборів у Конгрес у листопаді 2025 року. Він має продемонструвати російському керівництву, що ціна агресії зростає, і посилити тиск на економіку країни-агресора.