Розвиток ударних безпілотників на фронті в Україні постійно піднімає питання ролі артилерії та гострої потреби у дефіцитних далекобійних снарядах, які дозволяють уражати цілі за межами "зони ураження". Проте, як зазначає Obozrevatel, навіть із сучасними можливостями дронів повністю замінити артилерію на полі бою неможливо.
Найбільшу ефективність демонструє поєднання обох систем: дрон виявляє ціль і передає координати, артилерія завдає масованого удару, а безпілотник коригує подальші постріли. Артилерія здатна зупинити або розосередити групу техніки, тоді як FPV-дрони добивають окремі машини. Саме ефективність артилерії проти російських штурмових колон змусила противника переходити до тактики просочування малими групами піхоти, по яких "немає сенсу" застосовувати артилерійський вогонь.
Яскравий приклад — бої у Курській області проти підрозділів КНДР: через дефіцит снарядів, особливо касетних, північнокорейська піхота змогла прорватися до позицій українських військ, не зазнавши критичних втрат. За даними Obozrevatel, подібний сценарій може повторитися восени, коли Росія планує нову мобілізацію та розгортання додаткового контингенту КНДР, а чисельність української піхоти на позиціях зменшилася.
Старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний підкреслює: "Контроль над територією на полі бою продовжує залежати від піхоти". Безпілотні технології трансформують, але не замінюють класичні види військ. Дрони та роботизовані комплекси виконують найризикованіші завдання, однак ефективність їхньої роботи забезпечується взаємодією з піхотою, яка закріплює контроль над територіями.
Під час боїв за Покровськ проявилася ще одна слабкість БпЛА — залежність від погодних умов: тривалі тумани та низька хмарність спрощували російську інфільтрацію. Водночас поширення дронів змушує артилерію змінювати тактику: гармати часто виявляють ще до першого пострілу, тому батареї відходять далі від переднього краю, розосереджуються й скорочують тривалість вогневих нальотів. Це зменшує глибину ураження, а більшість світових виробників досі випускають переважно простіші боєприпаси.
Анатомія 155-мм боєприпасів
Серед найпоширеніших 155-мм снарядів виділяють:
- M107 (США) — дешевий, масовий, але застарілий, дальність до 18 км, вибухівки 6,6-7 кг;
- M795 (США) — основний снаряд армії США, до 28 км, вибухівки 10,8 кг;
- L15 (Велика Британія) — потужний, дальність до 30 км, вибухівки 11,3 кг;
- DM121 (Німеччина) — оптимізована фрагментація, дальність до 35,9 км, малочутлива вибухівка;
- LU 211 (Франція) — модульна конструкція, до 40 км з донним газогенератором.
Окрему групу становлять снаряди ERFB з покращеною аеродинамікою, які забезпечують більшу дальність без збільшення вибухової потужності. Снаряди з газогенератором (Base Bleed) не є реактивними, а зменшують опір повітря, що дозволяє збільшити дальність польоту до 41 км зі ствола L52, але зменшує об’єм вибухівки та ускладнює виробництво.
"Контроль над територією на полі бою продовжує залежати від піхоти" — Антон Земляний, Український центр безпеки та співпраці.
Як підсумовує Obozrevatel, просто перейти на далекобійні снаряди неможливо: це складний технологічний і виробничий виклик, а ефективність артилерії визначається не лише дальністю, а й взаємодією з іншими родами військ.