Кількість протестів в Україні не зменшується, але вони лише частково ефективні, адже за ними стоїть системний тиск на антикорупційні інституції через формально законні механізми. Цей тиск загрожує демократичному майбутньому країни, попереджають експерти.
У липні минулого року швидке ухвалення закону, який підпорядкував Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) Генеральному прокурору, викликало масові протести по всій країні. Тисячі людей вимагали скасування законодавства, і влада відступила. Однак тиск на антикорупційний сектор не припинився, а перемістився у тінь, ставши менш помітним, але не менш небезпечним.
Аналітичний звіт, підготовлений колегами автора, фіксує хвилю кримінальних, адміністративних, політичних і інформаційних заходів, спрямованих проти активістів і працівників антикорупційних органів. За даними НАБУ і САП, деякі викривачі корупції припинили співпрацю через загрози безпеці, що може призвести до збоїв у розслідуваннях, втрати доказів і зниження ефективності боротьби з корупцією.
За інформацією правозахисної організації ZMINA, з другої половини 2025 року до 2026 року зафіксовано 29 випадків тиску на антикорупційних активістів. Проти них, їхніх близьких і свідків було відкрито 28 кримінальних проваджень, переважно за тяжкими статтями Кримінального кодексу України, зокрема про державну зраду та допомогу агресору. У 24 випадках проводилися обшуки, 20 з яких були оголошені «невідкладними» без судового дозволу. 19 обшуків одночасно відбулися вранці 21 липня по всій країні.
Начальник детективного підрозділу НАБУ Євген Токар розповів, як після одного з масованих російських обстрілів Києва в його помешкання увірвалася озброєна група Служби безпеки України. Під тиском восьми озброєних офіцерів він передав слідчим ноутбуки дружини і доньки, носій інформації НАБУ, кілька флешок і власний телефон. Обшук стосувався справи про ДТП 2021 року. Інші детективи, Руслан Магамедрасулов і Віктор Гусаров, були затримані і провели п’ять місяців у Київському СІЗО в поганих умовах.
Документовані дії порушують кілька статей Європейської конвенції з прав людини, зокрема заборону катувань і право на справедливий суд. Водночас тиск здійснюється через формально законні інструменти — кримінальні провадження, обшуки, запобіжні заходи, парламентські процедури і публічні заяви державних органів. Це робить тиск особливо небезпечним, адже законні механізми перетворюються на засоби залякування, дискредитації та політичного підпорядкування антикорупційної інфраструктури.
У 2026 році було розкрито справу «Мідас», підозри отримали міністр юстиції Олексій Чернишов, колишній міністр енергетики Герман Галущенко та екскерівник Офісу Президента Андрій Єрмак. НАБУ, САП і активісти продовжують працювати над цими справами. За словами директора НАБУ Семена Кривоноса, нападники на антикорупційний сектор не понесли покарання, а навпаки — отримали підвищення і нагороди.
За рік жодне кримінальне провадження проти детективів НАБУ за підозрою у державній зраді чи допомозі агресору не завершилося обвинувальним вироком. Водночас люди зазнавали побиття, ув’язнення та дискредитації в соцмережах. Організація ZMINA вважає головною загрозою нормалізацію використання кримінальних і адміністративних інструментів для контролю над антикорупційною системою через страх і дискредитацію.
Якщо цей процес не зупинити, антикорупційні інституції можуть перетворитися на формальні структури без реальної незалежності. Автори закликають посилити міжнародний тиск і запровадити державну політику захисту антикорупціонерів і правозахисників з чіткими механізмами реагування та регулярним публічним звітуванням.