Гімн України, заснований на вірші Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», став не лише державним символом, а й знаком національного спротиву. Однак Російська імперія боялася цього твору ще на момент його створення.

Текст майбутнього гімну написав Павло Чубинський восени 1862 року в Києві, перебуваючи у колі українофілів — діячів, які займалися розвитком української мови, культури та історії. Ця спільнота діяла під жорстким тиском Російської імперії, де українська ідентичність не заохочувалася, а політична активність вважалася загрозою. Уже у 1862 році проти членів українофільських гуртків почали порушувати справи, а їхню діяльність тримали під наглядом.

За спогадами сучасників, вірш Чубинського з’явився швидко, під впливом визвольних мотивів і слав’янських повстанських пісень. Текст мав пісенну структуру з куплетами і приспівом, а музику до нього створив композитор Михайло Вербицький. У повній версії твору містилися не лише патріотичні мотиви, а й прямі заклики до боротьби, зокрема згадка про гетьмана Богдана Хмельницького:

"Ой, Богдане, Богдане, Славний наш гетьмане! Нащо віддав Україну Москалям поганим?! Щоб вернути її честь, Ляжем головами, Назовемся України Вірними синами!"

Ці рядки робили вірш політично чутливим для Російської імперії. Швидке поширення серед українофілів викликало реакцію влади, яка вбачала в таких текстах загрозу імперській політиці, спрямованій на заперечення української ідентичності. На початку 1863 року шеф жандармів князь Долгоруков наказав вислати Чубинського. Існує версія, що це сталося саме через вірш «Ще не вмерла Україна», але документальних підтверджень немає. У наказі йшлося про «шкідливий вплив на розум простолюду», тому історики вважають це частиною ширшої діяльності поета, а не покаранням за один твір.

Сучасний вигляд гімну сформувався значно пізніше: у 1992 році затвердили музику, а в 2003 році Верховна Рада офіційно визнала державним гімном лише перший куплет і приспів. Більша частина історичного тексту залишилася поза офіційним використанням. Таке скорочення пояснили практичними та політичними причинами: перший куплет має оптимальну тривалість для офіційних заходів і не містить надто гострих історичних акцентів. Таким чином, сучасний гімн є лише частиною значно ширшого оригінального твору, який існує у кількох варіантах.

За даними OBOZ.UA, ця історія залишається маловідомою, а офіційна версія гімну не розкриває повної глибини його історичного значення.