За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, удари по швидких складають 20% усіх атак на систему охорони здоров’я України, що свідчить про цілеспрямовану стратегію російських військ.
Через постійні обстріли цивільне населення, яке живе поблизу лінії фронту, дедалі більше відрізається від медичної допомоги. Більшість мешканців цих районів — люди похилого віку з хронічними захворюваннями. Навіть якщо вони виживають після авіаударів і обстрілів, відсутність ліків і регулярних оглядів призводить до повільної смерті.
Швидкі можуть не дістатися до пацієнтів через високий рівень ризику. Медики, зокрема Литвиненко та її колеги, постійно моніторять соціальні мережі, щоб дізнаватися про загрози. Вона розповідає: "Це справді страшно. Щоразу, коли ми веземо пацієнта до лікарні, ми просто молимося. Ці дрони можуть з’явитися звідки завгодно, вони навіть можуть прорватися через антидронові сітки".
У деяких випадках замість швидких виїжджає поліція. Оскільки зона дії FPV-дронів розширюється через розвиток безпілотників з більшою дальністю як в Україні, так і в Росії, мобільні клініки різних медичних організацій змушені віддалятися від фронту.
"Два роки тому ми могли працювати на відстані 5-8 км від фронту, — каже Мелдрум. — Зараз ми не підходимо ближче ніж на 30 км, і ця відстань постійно зростає". За останні 18 місяців «Лікарі без кордонів» припинили регулярні візити до близько 80 сіл біля фронту, де раніше надавали медичну допомогу, а нещодавно призупинили роботу швидких у Слов’янську, великому місті на сході України.
"Ми не відчуваємо себе захищеними в таких умовах і в тому, як Росія веде війну, — зазначає Мелдрум. — Ми не відчуваємо, що дотримуються правила війни".