Журналіст, який почав вивчати українську мову після першої поїздки до України восени 2022 року, розповідає про особливості навчання в умовах війни. Він обрав уроки з викладачкою з Івано-Франківська, щоб краще розуміти країну, про яку пише, і спілкуватися з місцевими.
Вивчення української виявилося складним і водночас захопливим процесом. Автор описує красу кирилиці, зокрема унікальні для української мови літери, як-от Ї та Ґ, які несуть у собі культурний і політичний підтекст. Наприклад, у 2022 році в окупованому Маріуполі буква Ї була використана як символ спротиву.
Особливості граматики, зокрема сім відмінків і складні дієслова руху, вимагають від учня неабияких зусиль. Автор порівнює свій досвід із втратою місця в камерному музичному ансамблі, коли відчуває паніку через нерозуміння чи пропущене слово. Проте навіть спроби говорити українською викликають у співрозмовників щиру підтримку.
Війна стала невід’ємною частиною уроків. Навіть базові граматичні конструкції пояснювалися на прикладах, пов’язаних із воєнними реаліями: «Ніхто не любить Путіна», «Треба готуватися до війни», «Нам треба мати ресурси, потрібно 300 танків». Словниковий запас поповнювався словами «дрон», «ракета», «бомбосховище», «повітряна тривога».
Водночас уроки не були суцільною тривогою. Викладачка часто вводила теми про культуру, їжу та мистецтво, що допомагало зберігати баланс між важким контекстом і життєрадісністю. Автор навчився словам, що описують смачну їжу, і відчув, як мова відкриває нові горизонти розуміння країни, яка бореться за своє існування.