Від «біолабораторій» до Бандери: як російська пропаганда намагається зламати українських полонених

Троє колишніх українських полонених розповіли «Детектору медіа» про спроби російських тюремників впливати на них за допомогою пропаганди та психологічного тиску. За їхніми словами, окрім фізичних катувань, росіяни намагаються переконати полонених у правоті кремлівських наративів і позбавити їх національної ідентичності, однак ефективність таких методів залишається низькою.

Як працює пропаганда в полоні

Боєць «Азова» Денис Федоренко, військовий Олександр К. та журналіст Дмитро Хилюк поділилися досвідом перебування в полоні. Федоренко розповів, що під час допитів російські слідчі вимагали від нього вказати на мапі Маріуполя вогневі точки, а також розповісти про «секретні біолабораторії США» та «тунель до Запоріжжя». Коли він намагався пояснити абсурдність таких питань, слідчі наполягали на своїх версіях і навіть погрожували фізичною розправою.

«Громадянине начальнику, якби цей тунель дійсно існував би, то чому б ми в полон здавалися, а не вийшли через нього?» — наводить слова Федоренка «Детектор медіа».

За словами Федоренка, до полонених регулярно приходили пропагандисти з так званих «ДНР» чи з Росії, які намагалися отримати підтвердження кремлівських тез або зняти постановочні сюжети. Зокрема, їх цікавили питання про історичних діячів на українських купюрах, злочини українських військових і ставлення до російської мови. Пропагандисти були здивовані, що серед «азовців» є люди з різних регіонів України, які вільно говорять російською, а татуювання не мають нацистської символіки.

Психологічний тиск і фейки

Окрім пропаганди, тюремники застосовували психологічний тиск, погрожуючи фізичними розправами та маніпулюючи темою обміну полонених. Федоренко згадує, як слідчий демонстративно водив ножем по його штанях і вимагав «правдивих» відповідей, погрожуючи кастрацією. Також полонених намагалися переконати у фейках, які самі ж тюремники сприймали за чисту монету.

Ще одним прикладом стало інтерв’ю з російською журналісткою, яка намагалася довести, що «азовці» — це нацисти із заходу України, і була розчарована, коли не знайшла цьому підтверджень. За словами полонених, такі спроби впливу не мали успіху, а самі тюремники часто вірили у власну пропаганду.

Як підсумовують співрозмовники «Детектора медіа», російська пропаганда у полоні має обмежений вплив і не здатна зламати переконання українських військових.