Україна ініціювала створення Національного пантеону для вшанування поколінь людей, які боронили, будували та формували державу. Цю ініціативу президент Володимир Зеленський представив у Верховній Раді наприкінці червня, а парламент підтримав її на початку липня.

Законопроєкт передбачає, що пантеон зведуть на території Києво-Печерської лаври — одного з найсвятіших православних комплексів, де вже поховані сотні історичних постатей. За словами заступника міністра культури Івана Вербицького, це логічне рішення, адже лавра століттями слугувала місцем пам’яті для тих, хто творив історію України. Пантеон розмістять у буферній зоні, окремо від основної території, що є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, тож він не зачепить культурну спадщину лаври.

Відповідальність за будівництво та подальше управління пантеоном покладено на Міністерство культури, яке спільно з Кабінетом Міністрів обиратиме архітектора через конкурс. Наразі немає ні чіткого плану будівництва, ні офіційного списку осіб, які будуть поховані чи вшановані в пантеоні. Вербицький наголосив, що процедура визначення кандидатів буде суворою і кожна особа потребуватиме окремого закону. Вибір та форми вшанування — перепоховання чи цезотаф — вирішуватиме постійна колегія за участі істориків, науковців, представників Інституту національної пам’яті та громадських організацій.

Публічні дискусії про те, хто має увійти до пантеону, вже почалися. Зокрема, обговорюють можливість перепоховання військових діячів XX століття, як-от Андрія Мельника та Євгена Коновальця, але їхні репатріації наразі не пов’язані з проєктом пантеону. За словами Вербицького, це питання має вирішувати держава за встановленою процедурою.

Ідея створення пантеону виникла на тлі багаторічних російських атак, які завдали шкоди культурним об’єктам України, що українські посадовці та експерти називають частиною ширшої атаки на історію та ідентичність країни. Після Революції Гідності 2014 року Україна розпочала масштабну роботу з декомунізації та відновлення власної історичної пам’яті, яка посилилася після початку повномасштабної війни 2022 року.

Історики, зокрема Юлія Юрчук із університету Сьодерторн, відзначають, що нинішній рух вшанування героїв є продовженням давнішої тенденції повернення історії у національний дискурс. Вона пояснює, що після розпаду СРСР і особливо після 2014 року цей процес став масовим і підтримується державою, а війна лише посилила потребу у збереженні історичної пам’яті та героїзації захисників України.

"Історично, коли ми говоримо про піднесення культу національних постатей, треба пам’ятати, що це пов’язано з ідеями романтизму XIX століття, вірою у національний дух і велич виняткових особистостей," — зазначила Юрчук. Вона додала, що сьогодні українці бачать у своїх захисниках героїв, які роблять величезні жертви за державу, і прагнуть вшанувати не лише сучасних борців, а й тих, хто боровся за незалежність у минулому.

Таким чином, створення Національного пантеону є частиною ширшої державної політики пам’яті, що має на меті утвердити національну ідентичність та історичну спадкоємність у часи війни.