Дівчата з 253-го штурмового полку "Арей" поділилися враженнями від свого першого бойового виходу на Запорізькому напрямку та розповіли, чому добровільно приєдналися до Збройних Сил України.
Бійчині Фара і Пуля служать у полку вже два місяці. Вони пройшли базову підготовку і одразу вирушили на передову. За словами дівчат, бажання бути корисними країні стало головним мотивом для вступу. Пуля зазначила: "Я давно думала над тим, щоб піти. Хотілося бути корисною. Хочу, щоб моя дитина жила в спокої і мирі, а Україна була незламною". Фара додала, що її чоловік загинув пів року тому, і вона вирішила продовжити його шлях, а також мала бажання допомогти країні.
Перший бойовий вихід залишив у дівчат сильні емоції. Вони описують це як поєднання страху і захвату від того, що роблять. Пуля розповіла: "Це був страх. Але з іншого боку – захват від того, що ти робиш. Ніколи не забуду, як ми заходили на позицію і як виходили. Були труднощі й обстріли на позиції, але… Вихід був дуже важкий. Два кілометри ми йшли сім годин. Під ногами нерозірвані снаряди, 'пелюстки', FPV літають. Рюкзаки страшенно стають важкі…".
Фара додала, що після виходу вони почали більше тренуватися, щоб покращити фізичну форму. "На позиції все було цілком нормально. Можна працювати. Лише коли виходили з укриття й чули FPV, ставало не по собі. Але коли ми вийшли, я помилася в душі і сказала, що можу їхати назад!" – поділилася вона.
Під час повернення додому дівчата зустріли бійця на квадроциклі, який прийшов їм на допомогу. Вони були настільки вдячні, що готові були його розцілувати. Згодом Пуля і цей боєць стали парою, що ілюструє, як небезпека і спільна боротьба зближують людей.
Добровольчий підрозділ "Арей" відзначив у лютому чотири роки бойового шляху, за які його бійці зробили значний внесок у захист України від російської агресії. Історія "Арея" почалася з перших днів повномасштабного вторгнення. На Херсонщині та Миколаївщині добровольчі формування під командуванням Олександра Грищука та Сергія Жеребила стримували наступ ворога, не дозволивши йому просунутися вглиб української території.
Дівчата розподіляють обов’язки з чоловіками на рівних, готують і прибирають разом. "Домогосподарок у нас тут нема", – підкреслює Пуля. Вони мріють про мир, перемогу, сім’ю і, зокрема, як Пуля, про поїздку з дитиною до "Діснейленду". "Але в першу чергу ми всі зберемося і будемо святкувати", – запевняє Фара.