Американське медіа The National Interest опублікувало статтю українських експертів, які спростували маніпуляції російського олігарха Андрія Мельниченка в інтерв’ю для британського тижневика The Economist.

9 липня The Economist помістив на обкладинку нового номера світлину Мельниченка з підписом «Людина, яка могла б змінити Росію: одкровення одного з найбільших олігархів». У випуск увійшла стаття на основі майже 60 годин розмов Мельниченка з редактором видання Аркадієм Островським та колонка самого олігарха, у якій він стверджував, що спроби Заходу послабити Росію лише створять нові загрози.

За добу після публікації Валерій Пекар, Наталія Попович, Володимир Єрмоленко та Олександра Матвійчук написали відповідь і попросили The Economist оприлюднити її як альтернативну точку зору. Однак редакція тижневика не відреагувала, про що повідомив Валерій Пекар на своїй фейсбук-сторінці.

Наталія Попович у коментарі «Детектору медіа» розповіла, що команда The Economist не надала жодного обґрунтування відмови. «На мій перший лист я отримала зверхню відповідь, де вони висловлювали незадоволення моєю негативною реакцією і писали, що мають причини думати, що публікація Мельниченка була важливою. Я відписала, що маю дуже конкретні запитання і аргументи, чому вони не продемонстрували критичного мислення, яке є їх ознакою, і що я не одна така. Ми з Валерієм, Володимиром і Олександрою об’єднали наші реакції у більший лист, який надіслали їм, але його проігнорували, незважаючи на те, що Островський написав ще одну статтю на підтримку матеріалу», — зазначила вона.

Замість цього Валерій Пекар подав лист до The National Interest, яке 3 серпня опублікувало українську відповідь під назвою «Чому The Economist надав майданчик російському олігарху?». «Детектор медіа» звернувся до пресслужби The Economist і очікує на відповідь.

У своїй статті українські експерти зауважили, що інтерв’ю Мельниченка фактично переосмислює тези Володимира Путіна. Олігарх не написав про війну Росії проти України, злочини проти цивільного населення чи необхідність припинення агресії, а лише констатував, що «бойові дії тривають на українській землі», ігноруючи наземну операцію України в Курській області Росії у 2024–2025 роках та удари по нафтопереробних заводах в Омську і Капотні.

Також Мельниченко приписав «західному дискурсу» мету знищення російського суверенітету без жодних доказів і замінив офіційну мету Росії — підкорення України — більш абстрактною тезою про прагнення Росії стати суб’єктом європейської політики.

«Структура аргументації проста: будь-який тиск на Росію призведе до катастрофи, будь-яка альтернатива Путіну буде гіршою, будь-яке правосуддя буде небезпечним. Це не аналіз. Це шантаж, висловлений академічною мовою», — підкреслили автори.

Вони також звернули увагу, що The Economist не спростував жодної маніпуляції Мельниченка і проілюстрував статтю світлинами олігарха з двома білими собаками. «Це людина, чиї заводи постачають аміак, що використовується в боєприпасах, які вбивають українських мирних жителів. Цей естетичний вибір далеко не нейтральний. Він нормалізує та гуманізує саме так, як вимагає Кремль», — зазначили експерти.

На їхню думку, матеріал у The Economist покликаний приховати альтернативні сценарії та залякати майбутніми загрозами, які вже матеріалізувалися: ескалацією війни, залежністю Росії від Китаю, шантажем ядерною зброєю, агресивним шовінізмом і непередбачуваністю.

«Ми глибоко шкодуємо, що сторінки шанованого видання стали платформою для таких маніпуляцій — маніпуляцій, які легко розпізнають ті, хто мав безпосередній досвід спілкування з Москвою. Ми просимо The Economist надати українським авторам еквівалентний простір — не в розділі листів до редактора, а у форматі, пропорційному тому, що надано Мельниченку. Це не прохання про послугу. Це вимога редакційної послідовності», — додали вони.