Масове використання FPV-дронів та розвідувальних безпілотників докорінно змінило психологію українських військових на фронті. Як пише zn.ua, через постійну загрозу удару з повітря лінія зіткнення перетворилася на простір, де небезпека може чекати будь-де — від окопу до командного пункту. Це породжує нові форми гіперпильності, виснажує нервову систему і створює ризики для психічного здоров’я ветеранів після повернення до цивільного життя.
Звуки двигунів і роторів дронів формують стійкі психологічні патерни: військові починають реагувати на будь-які схожі звуки навіть у мирному середовищі. Оператори FPV-дронів опиняються у парадоксальній ситуації — вони фізично віддалені від ворога, але водночас бачать смерть у прямому ефірі. За словами капітана Андрія Козінчука, військового психолога, "сучасний характер бойових дій вніс свої корективи. Самого поняття 'лінія фронту' не існує, тепер вже — кілзона... Приліт дрона супроводжується дуже характерним звуком, і якщо солдат заховався від ураження, то цей звук він запам’ятає на все життя. Саме так працює механізм захисту".
Постійна загроза з неба змінює поведінку військових: вони частіше дивляться вгору, шукаючи дрони, а не під ноги, як раніше — шукаючи міни. Це призводить до хронічного виснаження, розладів сну, агресії до побутових звуків і формує так званий синдром верхнього очікування. Військові змушені виконувати інженерні роботи вручну, оскільки техніка швидко стає мішенню для дронів, що збільшує навантаження на піхоту.
Дослідження американських операторів безпілотників показують, що навіть дистанційна участь у бойових діях може спричиняти симптоми ПТСР. Проте українські FPV-екіпажі працюють у ще складніших умовах: ближче до лінії зіткнення, з нестабільним зв’язком і обмеженим відпочинком. За словами автора статті, головна особливість FPV-дронів — це не лише дистанція, а й ефект повного занурення: оператор бачить усе очима дрона, включно з моментом вибуху. Такі яскраві сенсорні спогади глибоко закарбовуються у пам’яті й можуть призводити до травматичних наслідків.
Психологічний досвід українських операторів FPV-дронів суттєво відрізняється від досвіду американських колег: для них характерне поєднання безпосереднього візуального контакту з наслідками застосування зброї та постійної особистої загрози. Наукових досліджень психічного здоров’я цієї категорії військових в Україні наразі бракує, хоча масштаби використання дронів і пов’язані з цим виклики лише зростають.
