Поки європейські столиці аналізують майбутні ризики, Росія разом із Північною Кореєю вже формують нову реальність, наслідки якої можуть відчути далеко за межами України. Про це йдеться в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Північна Корея не просто постачає Росії озброєння — вона отримує безцінний досвід сучасної війни, який раніше був для неї недосяжним. Її ракети вже використовуються для ударів по українських містах, а військові отримують практичний бойовий досвід. Це дозволяє КНДР не лише випробовувати свою зброю в реальних умовах, а й оперативно вдосконалювати технології, усуваючи виявлені недоліки. Президент Володимир Зеленський наголошує: «Кожне застосування північнокорейської зброї в Україні — це не лише наша проблема». Здобутий тут досвід завтра може стати загрозою для Південної Кореї, Японії, Філіппін та усього регіону.

Парадокс полягає в тому, що Південна Корея чудово усвідомлює небезпеку військової співпраці Москви й Пхеньяна, але, попри прохання України про зброю та системи ППО, Сеул посилається на власні обмеження. «Ми уважно стежимо», — кажуть у Південній Кореї. Однак спостереження недостатньо, адже поки одні лише спостерігають, інші вже вчаться воювати. Схожа ситуація спостерігалася і в Європі: після шоку від вторгнення 2022 року багато країн залишалися в полоні старих підходів, скорочували оборонні бюджети та вірили, що масштабної війни більше не буде. Проте Росія не зменшила своїх амбіцій, а лише нарощує виробництво ракет і дронів, отримує балістичні ракети від КНДР і пристосовується до протидії українській ППО.

Україна за цей час суттєво змінилася, швидко опановуючи нові навички під тиском війни. Європа ж часто реагує повільніше, залишаючись позаду обставин. Сьогодні гостро стоїть питання постачання ракет для Patriot перед осінньо-зимовим періодом, але європейські країни мають обмежені запаси і не готові легко віддавати їх Україні, коли відчувають загрозу біля власних кордонів. Проблема не лише в кількості ракет, а й у тому, чому Європа дозволила собі опинитися в ситуації, коли їх бракує і для себе, і для України. Російська загроза не виникла зненацька: були Грузія, Крим, Донбас, повномасштабне вторгнення, диверсії, кібератаки — сигналів було достатньо.

Головна проблема — не кількість Patriot, а швидкість реакції. Росія та КНДР діють у логіці війни, обмінюються зброєю, технологіями й досвідом, тоді як демократичний світ переважно лише обговорює майбутню загрозу. «Ми вже проходили це у 2022, 2023, 2024 і 2025 роках: Європі потрібно швидше усвідомити масштаб небезпеки», — йдеться у колонці. Україна сьогодні фактично стримує загрозу, яку інші країни поки що спостерігають із безпечної відстані, але ця відстань скорочується. Допомога Україні — це не благодійність, а спосіб зупинити загрозу там, де вже навчилися їй протистояти. Можна ще довго спостерігати, а можна нарешті почати діяти швидше за Росію.