У Національному музеї «Київська картинна галерея» відкрилася виставка «Аліса Забой — наймолодша шістдесятниця», присвячена 80-річчю відомої української скульпторки. Як повідомляє ZN.UA, експозиція об’єднала 16 робіт мисткині, серед яких — «Пієта — ХХ ст.», присвячена Аллі Горській, та «Заспів», що вперше представлена широкій публіці.

Аліса Забой належить до наймолодших представників покоління шістдесятників. Її формування як митця та особистості відбувалося у 1950–1970-х роках, коли українська інтелігенція намагалася розвивати національну культуру в умовах радянської системи. Ще під час навчання вона була пов’язана з Клубом творчої молоді, відвідувала квартиру Алли Горської та Віктора Зарецького, де спілкувалася з Іваном Світличним, Галиною Севрук, Василем Стусом, Людмилою Семикіною та іншими діячами.

У 1968 році Забой підписала «Лист 139-ти діячів української культури» з вимогою захистити заарештованого В’ячеслава Чорновола та інших політичних в’язнів. Після цього її виключили з комсомолу, що для студентки означало і автоматичне виключення з інституту. Попри це, керівництво скульптурної майстерні дозволило їй самостійно працювати над дипломною роботою, і у 1970 році вона успішно захистила диплом.

Протягом майже 20 років Забой не могла вступити до Спілки художників і проводити персональні виставки — її твори перебували під негласною забороною. У цей час вона працювала на художньому комбінаті, займаючись декоративною парковою скульптурою. Основним матеріалом у її творчості стала бронза, а жанровий діапазон охоплює портрети, станкові, декоративні та монументально-декоративні композиції.

Особливе місце у творчості Забой займає Алла Горська. Після вбивства художниці у 1970 році вона створила «Пієту — ХХ століття» — роботу, присвячену Горській, а також перший пам’ятник на її могилі. «Пієта — ХХ ст.» представлена на нинішній виставці; у ній відчутний вплив світового модернізму, зокрема Олександра Архипенка та Генрі Мура. Після завершення експозиції Забой планує передати скульптуру в дар музею.

Вперше публіці показали і роботу «Заспів», присвячену Україні та осмисленню життя в умовах сучасної війни. До експозиції також увійшли серії «Марія» та «Євангелісти», в яких поєднуються класична пластика й український іконописний канон.

У 1980-х роках Забой викладала скульптуру в дитячій художній школі № 6. З початком перебудови та національного руху вона повернулася до участі в республіканських виставках, а у 1989 році стала членкинею Національної спілки художників України. У 1990-х роках працювала над циклами, присвяченими язичницьким і християнським образам. З 2008 року має звання заслуженої художниці України.

Виставку доповнює слайд-шоу з архівних фотографій, що ілюструють життя середовища шістдесятників, експедиції з Григорієм Логвиним, виступи хору «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка та матеріали про перший пам’ятник Аллі Горській. Експозиція розповідає про формування покоління Забой, її професійний шлях у радянських умовах, повернення до публічного мистецтва та подальшу роботу в незалежній Україні.