Тисячі мігрантів 31 липня перетнули кордон і увійшли до іспанського міста Сеута з сусіднього Марокко, привернувши увагу до одного з найнеординарніших кордонів Європи.

Сеута розташована на північному узбережжі Африки, оточена марокканською територією, але перебуває під управлінням Іспанії і входить до складу Європейського Союзу. Разом із сусідньою Мелільєю ці міста утворюють єдиний сухопутний кордон ЄС з Африкою, що робить їх постійними осередками міграційної напруги та дипломатичних суперечок між Мадридом і Рабатом.

Останній сплеск міграції пов’язують із рішенням Верховного суду Іспанії щодо процедури «гарячого повернення» мігрантів, які намагаються потрапити до Сеути та Мелільї морем. Суд постановив, що ця процедура застосовується лише до тих, хто перетинає фізичні кордони, наприклад огорожі, а не до тих, кого затримують у морі. Це рішення не надає автоматичного права на перебування в Іспанії, але деякі мігранти сприйняли його як ускладнення негайного повернення, що, за словами іспанських і марокканських чиновників, могло вплинути на останній наплив. Експерти також вказують на загальні міграційні тиски та дезінформацію серед мігрантів і контрабандистів.

Співпраця у сфері міграції тісно пов’язана з відносинами між Іспанією та Марокко. Мадрид значною мірою покладається на Рабат у контролі міграційних потоків, а роль Марокко у стримуванні руху до Європи робить управління кордонами важливим елементом їхньої взаємодії з Іспанією та ЄС. Ця динаміка особливо проявилася у 2021 році, коли тисячі мігрантів увійшли до Сеути на тлі загострення напруженості після того, як Іспанія надала медичну допомогу лідеру Фронту Полісаріо Брахіму Галі. Марокко розцінило це як дипломатичний удар, а Іспанія пояснила рішення гуманітарними міркуваннями. Тоді Іспанія звинуватила Марокко у послабленні контролю на кордоні, а марокканські чиновники відкинули роль «прикордонного охоронця Європи». Цей випадок показав, як міграційна співпраця може ускладнюватися політичними суперечками.

За міжнародним правом Сеута і Мелілья є іспанськими територіями, що перебувають під суверенітетом Іспанії. Вони не входять до списку ООН територій, що не мають самоврядування, і не є частиною процесу деколонізації. Відсутні також міжнародні судові рішення щодо їхнього суверенітету — це політична суперечка між Іспанією та Марокко. Іспанія вважає ці міста невід’ємною частиною своєї держави, а Марокко наполягає на їхньому історичному зв’язку з Північною Африкою і вважає їх залишком європейської експансії.

Історично Сеута була захоплена Португалією у 1415 році, а після розпаду Іберійської унії залишилася під владою Іспанії. Мелілья перебуває під контролем Іспанії з 1497 року. Для Іспанії ці міста — це суверенна територія, а для ЄС — єдиний сухопутний кордон з Африкою, що робить їх ключовими у питаннях міграції, безпеки і співпраці. Для Марокко ж вони залишаються символом територіальних претензій, хоча країна підтримує тісні зв’язки з Іспанією у сфері міграції, торгівлі та безпеки.

Наразі немає ознак, що Іспанія чи Марокко готові відновити переговори щодо суверенітету. Іспанія вважає статус міст остаточним, а Марокко зосереджується на практичній співпраці, уникаючи відкритої конфронтації. Проте суперечка періодично загострюється під час політичних криз, дипломатичних розбіжностей або міграційних сплесків.

Останні події у Сеуті демонструють, що міграційна криза — це лише частина ширшої проблеми, яка включає політику кордонів, двосторонні відносини та тривалу суперечку про суверенітет. Через географічне розташування в Африці і політичну приналежність до Європи Сеута і Мелілья залишаються одними з найчутливіших кордонів у Середземномор’ї.