Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) заявила, що Україна стикається з безпрецедентним викликом реінтеграції ветеранів, і це питання має не лише масштабний, а й дуже практичний вимір. Станом на початок 2026 року понад 1,4 мільйона військових вже зареєстровані як ветерани, а після завершення бойових дій ця цифра зростатиме. Багато з них повертаються до цивільного життя з пораненнями, психологічними травмами, втратою дому та роботи.

Як зазначає ОЕСР, українські системи раннього виявлення потреб і своєчасної підтримки ветеранів залишаються недостатньо розвиненими. Це створює ризик, що проблеми залишатимуться непоміченими до моменту, коли вони вже призведуть до злочинів або кризових ситуацій. Прикладами таких випадків стали інциденти у Лубнах та Чернігові, де ветерани були причетні до незаконного зберігання боєприпасів і погроз із застосуванням зброї.

ОЕСР рекомендує Україні впроваджувати систему ранньої оцінки потреб ветеранів — зокрема щодо психічного здоров'я, працевлаштування, житла, доходів і сімейних обставин. Важливо, щоб підтримка була інтегрованою між різними службами: обороною, медициною, соціальними службами, освітою та зайнятістю. Це дозволить не втрачати людину між кабінетами та довідками, а також своєчасно реагувати на ризики.

У сфері правосуддя ОЕСР звертає увагу на міжнародний досвід problem-solving courts — судів, які працюють не лише з фактом правопорушення, а й з його причинами. У таких судах судді та мультидисциплінарні команди співпрацюють із державними та громадськими сервісами, щоб забезпечити безпеку, відповідальність і підтримку. Для України це може стати ефективним інструментом у справах, де ветерани вперше вчиняють нетяжкі правопорушення.

Запропонована судово-реабілітаційна процедура передбачає добровільну ідентифікацію ветерана, скринінг потреб, індивідуальний план лікування та ресоціалізації, судовий нагляд, роботу пробації, психологічну допомогу й менторство. Впровадження такої процедури можливе на базі вже існуючих структур, без створення нових інституцій. Водночас підтримка не означає уникнення відповідальності: безпека потерпілих і громади залишається пріоритетом, а реабілітаційний маршрут вимагає від людини виконання плану, відновлення зв'язків і відповідальності перед суспільством.

ОЕСР підкреслює, що державна політика має бути особливо уважною до тих, хто не справляється самостійно, і що раннє виявлення потреб та інтегровані послуги є ключовими для запобігання злочинам та ефективної реінтеграції ветеранів.