Українські війська поступово втрачають позиції у Костянтинівці через масовані удари російськими керованими авіабомбами (КАБ) та інфільтрацію піхоти противника. Про це в ефірі 24 Каналу заявив військовий оглядач Василь Пехньо, наголосивши, що нині головним завданням для ЗСУ є збереження особового складу, а не утримання кожного населеного пункту за будь-яку ціну.

Пехньо пояснив, що російські війська мають перевагу не лише у чисельності піхоти, яка може розосереджуватися по містах і ховатися в укриттях, а й у можливості безперешкодно застосовувати авіацію. "Вона дозволяє фактично безперешкодно завдавати ударів великою кількістю КАБів", – зазначив він. За його словами, керовані авіабомби становлять серйозну загрозу прифронтовим містам, і ця небезпека часто недооцінюється тими, хто перебуває поза зоною бойових дій.

Оглядач навів порівняння: якщо Росія виробляє близько 100–105 балістичних ракет на місяць, то навіть їхній масований обстріл не завдасть таких руйнувань, як щоденні удари сотнями КАБів по містах на кшталт Сум, Харкова, Запоріжжя чи Дніпра. "Маса бойової частини одного КАБ-500 складає 300 кілограмів, одного 'Іскандера' – 450. А таких керованих авіабомб ворог щодоби кидає по лінії бойового зіткнення по 300 штук", – підкреслив Пехньо.

Він також звернув увагу, що Україна наразі не має достатніх засобів для протидії цим авіаударам. "Ми недооцінюємо загрози й можливості ворога, які називаються керованим авіаційним озброєнням, коли він здійснює скиди КАБами по 250–300 штук щодоби, зокрема і на Костянтинівку. Ті, хто говорить, що потрібно було 'забетонувати' певні ділянки фронту, просто скажіть, як це зробити, якщо у нас немає можливості збивати носії російських КАБів?", – зазначив оглядач.

Пехньо додав, що оборона Костянтинівки добігає кінця, і подібна ситуація складається й на інших напрямках. За його словами, завершилась оборона Родинського на Добропільському напрямку, ворог вже просувається до крайньої лінії оборони біля Добропілля. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності України протидіяти КАБам, ефективності масштабування нових технологій та можливостей Росії щодо мобілізації.