Для України повноправне членство в Європейському Союзі є ключовою гарантією незалежності, територіальної цілісності, демократії, безпеки та економічного розвитку. В умовах війни втрачати час і довіру партнерів неприпустимо, тому уряд має зосередитися на реальному виконанні зобов’язань у рамках євроінтеграції.

Одним із головних викликів є виконання Національної програми адаптації до законодавства ЄС, затвердженої ще 1 квітня 2023 року. Натомість новому уряду пропонують створити нову програму прискореного вступу, що більше нагадує євроінтеграційний популізм, ніж реальні зміни. Вступ до ЄС — це складний і тривалий процес, що вимагає перебудови державних інституцій, економіки та суспільства, а не лише дипломатичних зусиль.

Першочерговим завданням є виконання зобов’язань у переговорному кластері «Основи», який охоплює верховенство права, демократію, незалежність судів, боротьбу з корупцією та публічну адміністрацію. Цей кластер відкривається першим і закривається останнім, а ЄС перевірятиме Україну неодноразово протягом усього процесу. Як наголошують експерти, на сьогодні виконано менше 20% із десяти першочергових кроків, визначених у декларації Качки—Кос від 11 грудня 2025 року, і перспективи залишаються сумнівними.

Другий пріоритет — відкриття решти переговорних кластерів, серед яких внутрішній ринок, конкурентоспроможність, зелена трансформація, ресурси та сільське господарство. Водночас Україна має відмовитися від політики штучних дедлайнів, адже ЄС оцінює не дати, а реальне виконання Копенгагенських критеріїв. Героїзм українців відкрив двері до Європи, але пройти крізь них допоможуть лише реформи, інституційна спроможність і довіра.

Третім важливим аспектом є інклюзивність процесу. Євроінтеграція має стати загальнонаціональною платформою, до якої залучені парламент, опозиція, місцеве самоврядування, бізнес, громадянське суспільство, експерти та молодь. Це необхідно, щоб суспільство розуміло зміни, їхні наслідки та виклики, а не сприймало реформи як абстрактну дипломатію чи пропаганду.

Четвертий пріоритет — чесність реформ. Реформи мають відповідати європейським принципам і не бути інструментом політичних маніпуляцій. Судова реформа повинна посилювати незалежність судів, антикорупційні органи — бути автономними, а парламент — місцем справжньої дискусії та контролю. ЄС оцінюватиме не лише закони, а й їхнє реальне впровадження, прозорість і політичний контекст.

П’ятий пріоритет — дипломатія з державами-членами ЄС. Навіть за умови якісних реформ вступ залежатиме від політичних рішень усіх країн-членів. Україна має системно працювати з кожною столицею, запобігати вето і будувати компроміси, не створюючи додаткових конфліктів. Важливо також не допустити, щоб проміжні формати інтеграції замінили повноправне членство. Українська позиція має бути чіткою: будь-який проміжний формат повинен наближати до членства, а не підміняти його.

Таким чином, до кінця 2026 року Україна має зосередитися на п’яти практичних завданнях: сильних демократичних інституціях, реальних реформах, відкритті всіх переговорних кластерів, інклюзивності процесу та професійній дипломатії. Лише виконання цих кроків створить довіру між Україною та ЄС і наблизить країну до повноправного членства.

Інформація базується на аналізі поточного стану євроінтеграції України, оприлюдненому на платформі zn.ua.