Марка Вовчка, відому українську письменницю XIX століття, поховали не в Україні, а на Кавказі, у Нальчику, де вона провела останні роки свого життя.
Марія Олександрівна Вілінська, відома під псевдонімом Марко Вовчок, народилася 10 (22) грудня 1833 року в маєтку Єкатерининське Орловської губернії. Вона здобула популярність завдяки збірці "Народні оповідання", опублікованій у Петербурзі 1857 року, у яких порушувала теми кріпацтва, соціальної нерівності та жіночих доль. Крім української прози, Марко Вовчок перекладала твори з французької, англійської, німецької та польської мов.
Життя письменниці було пов’язане з різними містами – від Петербурга до Франції, а останні роки вона провела на Кавказі. У 1906 році вона оселилася в Долинську, хуторі поблизу Нальчика, де й померла 28 липня (10 серпня) 1907 року. За даними музейних матеріалів, її поховали на території садиби відповідно до її останньої волі.
Меморіальний будинок-музей у Долинську об’єднує житло письменниці, музейну експозицію та її могилу з надгробною плитою і вертикальним залізним хрестом. Поруч стоїть пам’ятник Марку Вовчку, відкритий у 1978 році, автором якого є український скульптор Василь Фещенко.
Ця обставина не суперечить значенню Марка Вовчка для української культури. Її творчість і досі залишається важливою частиною української літератури, а місце поховання відображає останній період її життя, а не зраду чи відхід від рідної землі. Як зазначають музейні джерела, письменниця побажала бути похованою там, де провела свої останні дні, і саме там зберігається пам’ять про неї.