Фільм німецької режисерки Ізабель Штевер та української критикині, а тепер сценаристки Анни Мелікованої «I Rarely Wake Up Dreaming» показує війну Росії проти України не лише як військовий конфлікт, а й як глибоку кризу ідентичності та культурної боротьби.
Головні герої — молода українська пара Оля (Таня Миронишена) та Олег (Маркус Брайт), які, починаючи війну, змушені тікати на захід країни. Вони їдуть у тісній машині батьків Олі, де напруга зростає через сексистські зауваження батька. Олег, трансгендерний чоловік, приховує свою ідентичність від майбутніх родичів і планує при кордоні відмовитися від неї, щоб уникнути заборони виїзду для чоловіків віком від 18 до 60 років. Для цього він навіть має намір використати психіатричну довідку, яка раніше підтверджувала його перехід, але тепер має служити доказом протилежного.
Кульмінацією стає сцена на кордоні, де українські прикордонниці зневажливо ставляться до Олега, кажучи: "Ти так хотів бути чоловіком? Тож залишайся тут і будь чоловіком". Вони не звертають уваги на його спроби довести свою жіночність, демонструючи зневагу до його особистої боротьби.
Крім особистої драми пари, фільм показує і ширший контекст культурної війни. На місцевому ринку російськомовна жінка стикається з ворожістю через свою мову, що призводить до сутички, в якій Олег отримує синяк. Мова, культура і ідентичність стають вибухонебезпечними темами, що провокують конфлікти.
Родина Олі теж відображає різні реакції на війну: її мати приймає ситуацію з фаталізмом, а сестра, залишена з немовлям, ледь не зривається через те, що чоловік пішов воювати. Для Олі та Олега, які завжди вважали своє кохання і правду найважливішими, війна відкриває болючі питання, зокрема щодо ставлення Олі до трансгендерності Олега. За словами критиків, це дуже добре знятий і зіграний фільм, що ставить під сумнів усталені системи цінностей у часи кризи.