У Дніпрі старшого лейтенанта запасу засудили до 5 років позбавлення волі за самовільне залишення військової частини одразу після мобілізації.

За матеріалами суду, у квітні 2025 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію та був призваний на службу за мобілізацією. 7 квітня він прибув до військової частини і отримав посаду заступника командира ремонтної роти автомобільної техніки. Проте вже 10 квітня офіцер не з’явився на ранкове шикування і самовільно залишив місце служби.

Після втечі він понад сім місяців проживав у власній квартирі в Дніпрі, доки поліція не затримала його 15 листопада 2025 року. У суді обвинувачений не визнав повної вини і заявив, що у серпні його нібито викрали невідомі на бусі з чорними номерами та відвезли до військової частини, де тримали прив’язаним до стовпа і били три дні, вимагаючи підписати документи.

Він також стверджував, що не вважає себе військовозобов’язаним, бо проходив військову кафедру за часів СРСР і не складав присягу Україні. Втечу пояснив тим, що через «перевернуті прапори на шевронах» подумав, ніби потрапив до військових «ДНР», хоча частина дислокувалась на підконтрольній Україні території.

Однак свідчення командування частини та письмові докази спростували ці версії. Начальник юридичної служби і командир батальйону підтвердили, що офіцер прибув за мобілізацією, склав рапорт і приступив до обов’язків, не скаржився на побиття чи тиск. За три дні він проявив халатність, недисциплінованість і ухилявся від наказів.

Суд наголосив, що відповідно до закону статус військовослужбовця настає з моменту відправлення з територіального центру комплектування, і відсутність письмової присяги не звільняє від обов’язку служити. Версії про побиття і «прапори ДНР» суд розцінив як спробу уникнути відповідальності, враховуючи, що за сім місяців чоловік не звертався до правоохоронців чи медиків і не оскаржував мобілізацію.

Соборний районний суд Дніпра визнав офіцера винним за ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану понад три доби) і призначив покарання у вигляді п’яти років ув’язнення. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишили без змін до набрання вироком законної сили.