Люди, які дякують навіть за найменші прояви уваги чи допомоги, можуть не лише демонструвати гарні манери, а й мати особливості особистості та емоційного стану. Психологи вважають, що ця звичка пов’язана з рисами характеру, ставленням до оточення та загальним благополуччям, про що свідчать результати низки досліджень, повідомляє NLC.
Вдячність давно стала однією з ключових тем позитивної психології. Вона допомагає людині помічати та цінувати те, що роблять інші. За моделлю особистості «Велика п’ятірка», розробленою Полом Костою та Робертом Маккреєм, люди, які часто висловлюють подяку, зазвичай мають високий рівень доброзичливості та сумлінності. Доброзичливість пов’язана з емпатією, готовністю допомагати та відкритістю, а сумлінність — з відповідальністю, надійністю й уважністю.
Дослідження Роберта Еммонса та Майкла Маккалоу 2003 року показало, що регулярна практика вдячності пов’язана з кращим фізичним здоров’ям, оптимістичним поглядом на життя та вищим рівнем задоволеності. Аналогічні дослідження в Китаї виявили зв’язок між вдячністю, якіснішим сном і нижчим рівнем тривожності. Метааналіз 2023 року, опублікований у журналі Frontiers in Psychology, підтвердив тісний зв’язок вдячності з покращенням психічного здоров’я.
Водночас психологи попереджають, що часті слова подяки не завжди відображають щирі почуття. У дослідженні 2024 року, опублікованому в журналі Personality and Individual Differences, вивчали зв’язок між вдячністю та різними формами нарцисизму. Особливу увагу приділили комунальному (соціальному) нарцисизму — рисі, коли люди прагнуть виглядати щедрими та турботливими задля суспільного визнання. Автори наголошують, що в таких випадках вдячність може бути не стільки щирою емоцією, скільки способом підтримати позитивний образ себе в очах інших.