Обирати між рабством і боротьбою — складний вибір, але без нього немає життя, а лише існування, біль і сором. Про це пише Ольга Айвазовська, наголошуючи на важливості підтримки України у війні з Росією.
Військові мають отримувати максимальну підтримку не лише на словах, а передусім у діях. Айвазовська підкреслює, що слова «слава ЗСУ» швидко затираються і знецінюються, тому ціннішими є конкретні кроки. Вона закликає до конкуренції за якість і вартість оборонних засобів та нульового толерування нечесної конкуренції у цій сфері.
Авторка також наголошує на необхідності знищувати джерела проблеми, а не витрачати дорогі ресурси на боротьбу з наслідками. Вона наводить аналогію зі збиванням дронів дорогими ракетами на території НАТО і вважає цілком логічною та законною воєнну ціль на території ворога, звідки запускають російські та північнокорейські боєприпаси.
У тилу, за словами Айвазовської, потрібна мобілізація ефективного управління від органів місцевого самоврядування. У Києві та інших містах мають будуватися укриття, щоб люди могли залишатися в безпеці. Енергетична стійкість має базуватися на диверсифікації та мобільності рішень, навіть якщо вони точкові.
Вона підкреслює, що з усіх сфер — виборців, біженців, аналітичних центрів, медіа — має лунати голос розуму про не безлімітну українську стійкість і необхідність інвестицій у протиповітряну оборону та економіку. Безпека є дорогою, але колапс України коштуватиме ще дорожче.
Айвазовська також наголошує на важливості формування управлінської вертикалі з дієвих, а не лояльних до президента людей, що є в інтересах держави. Вона закликає не розпорошувати сили на внутрішні конфлікти, адже легше зірвати накопичену злість на тих, хто поруч, ніж на автократа в Кремлі, до якого наразі дотягнутися неможливо.
Як повідомляє Ольга Айвазовська, українська стійкість має межі, і сьогоднішні дії визначать, чи не програємо ми завтра.