Антиукраїнська риторика в Польщі дедалі активніше використовується політиками для здобуття підтримки виборців. Керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок в ефірі 24 Каналу пояснив, що такі настрої створюють загрозу не лише для українців, які живуть у Польщі, а й для самого польського суспільства.

За словами Клочка, далеко не всі поляки підтримують провокації та агресію щодо українців. Він навів приклад нещодавнього інциденту з українським юнаком у приміському потязі, який показав, що частина поляків відкрито не сприймає цькування і готова реагувати не лише словами. Водночас антиукраїнську риторику використовують у політичній боротьбі не лише партія "Право і справедливість", а й партія Дональда Туска.

Аналітик звернув увагу на нещодавню заяву польського прем'єра, який назвав підтримку України "непопулярною думкою". Це, за його словами, фактично легалізує антиукраїнські настрої в польському суспільстві і переводить їх із радикального середовища у звичайну політичну дискусію. "Так робити не можна", — підкреслив Клочок.

Причини таких настроїв він пов’язує не з зовнішніми впливами, як-от Угорщина, а зі складними історичними питаннями, які часто використовують націоналісти та ультраправі. Обговорення минулого має бути збалансованим і вестися науковцями, а не політиками, які використовують історичні конфлікти для власних рейтингів. "Допоки ці питання не порушуватимуть робочі групи науковців та істориків на міжурядовому й міжпарламентському рівнях, ми не побачимо жодного зрушення", — наголосив Клочок.

Він також звернув увагу, що українська сторона у Польщі поки що не завжди чітко представляє власний погляд на спільне минуле. За його словами, деякі українські ініціативи фактично повторюють польську риторику, що ускладнює збалансовану розмову про історію та сучасні відносини. "У Польщі працюють саме з антиукраїнськими настроями й у такий спосіб здобувають політичні дивіденди. Це вже питання державного рівня", — підкреслив керівник Центру громадської аналітики "Вежа".

Він додав, що поодиноких публічних дискусій недостатньо для зміни ситуації. Україна має послідовніше доносити власну позицію у Польщі, щоб історичні теми не залишалися інструментом чужих політичних кампаній.