Коли російські дрони або ракети знищують книжкові склади чи магазини, це не просто варварство, а свідомий акт агресії, спрямований на знищення української ідентичності. Ще у 2003 році дослідниця Ребекка Кнут запропонувала термін libricide — знищення книг, яке є цілеспрямованим і раціоналізованим кроком у боротьбі світоглядів, а не випадковим проявом зла.
У ніч на 26 серпня 1992 року артилерія боснійських сербів навмисно підпалила сараєвську Vijećnicu — Національну і університетську бібліотеку, де загинуло близько двох мільйонів книг і документів, зокрема унікальні рукописи османської та австро-угорської епох. Обстріл саме бібліотеки був свідомим вибором, адже сусідні будівлі залишилися цілими. Караджич без докорів сумління заявляв, що бібліотеку підпалили самі мусульмани через нібито неприязнь до її архітектури.
Росія у війні проти України наслідує нацистську схему знищення культурних цінностей. Лише за липень 2026 року було знищено понад півтора мільйона українських книг і підручників, а на початку серпня — ще 8 мільйонів. Загальні збитки галузі сягнули 25% річного обсягу. З 2014 року окупанти систематично руйнують бібліотеки, типографії, книжкові магазини, знищуючи мільйони видань.
На відміну від Сараєва чи Джафни, де горіли унікальні екземпляри — пам’ять спільноти, росіяни знищують свіжі тиражі та шкільні підручники, які можна відновити. Мета — зупинити потік українських книг, підірвати економіку видавництв і залишити школярів без навчальних матеріалів. Це відповідає раціональності підпалювача, яку описувала Кнут: "спалити бібліотеку зручно, щоб принизити презирувану групу і привернути увагу". Росія навіть не намагається виправдовуватися, як це робив Караджич чи ланкійські посадовці.
В Україні вже шукають фінансові інструменти для відновлення галузі — гранти до 16 мільйонів гривень на обладнання типографій, військове страхування з компенсацією до 30 мільйонів гривень за пошкоджене майно (проте наразі без покриття для книг). Потрібні реальні кошти на закупівлю обладнання, логістику та підтримку бібліотек. Важливо також посилити захист від піратської продукції, що допоможе легальним видавцям. Запровадження спеціального режиму "Культурного простору" дозволить залучати інвестиції та відновлювати виробництво без додаткового навантаження на бюджет.
Крім того, необхідно невідкладно оцифровувати унікальні фонди, поки це ще можливо, та документувати кожен удар як воєнний злочин відповідно до Гаазької конвенції 1954 року. Парламентська асамблея Ради Європи ще у 2024 році назвала ці удари навмисною кампанією зі знищення української ідентичності.
Термін "нацистська схема" не є риторикою: у 1941–1944 роках Einsatzstab Розенберга грабував і спалював українські бібліотеки, а описи вивезеного зберігаються в київських архівах. Відмінність у тому, що росія, яка прийшла під гаслом "денацифікації", не веде такого обліку — просто знищує все дотла.