3 квітня 1933 року в херсонській лікарні хірург Юрій Вороний вперше в історії медицини пересадив людині нирку від трупа. Пацієнтка прожила після операції лише два дні, але цей випадок став початком клінічної трансплантології. Про операцію світ дізнався не з радянських джерел, а з італійського медичного журналу, а самого Вороного чекала доля переслідуваного в СРСР вченого, що не отримав ні Нобелівської премії, ні належного визнання.
Юрій Вороний народився 21 серпня 1895 року в селі Журавка на Полтавщині у родині відомого математика Георгія Вороного. Після смерті батька, який помер від ураження нирок, Юрій з братом дали клятву стати лікарями. Він вступив на медичний факультет Університету святого Володимира в Києві, де навчався під час Першої світової війни і став добровольцем перев’язувального загону. У 1918 році Вороний брав участь у бою під Крутами, що визначило його подальше життя як «неблагонадійного» для радянської влади.
У 1920-х роках трансплантологія була на стадії експериментів. Вороний працював у Києві та Харкові, де проводив пересадки органів тваринам, удосконалюючи техніку судинного шва за методом Карреля. У 1931 році його перевели з Харкова до Херсона, що фактично стало засланням через політичний статус.
3 квітня 1933 року у Херсоні Вороний пересадив нирку померлого чоловіка жінці, яка отруїлася хлоридом ртуті і страждала від гострої ниркової недостатності. Хоча групи крові не збігалися, нирка почала функціонувати, але через два дні пацієнтка померла. Тоді не існувало засобів для боротьби з відторгненням органів, тому операція вважалася невдалою, хоча фактично стала першою у світі клінічною пересадкою цілого органа від трупа.
Радянська система замовчала цю операцію, і світ про неї дізнався з публікації в італійському журналі "Minerva Chirurgica" 1934 року та доповіді британських трансплантологів. Збереглася навіть пересаджена нирка, що зберігається в Харківському національному медичному університеті. Вороний провів ще кілька операцій з пересадки нирок, але довготривалого приживлення тоді досягти не вдалося.
Після операції на Вороного чекали репресії: анонімні доноси, допити в ОГПУ, заслання з Харкова до Херсона. Під час Другої світової війни, перебуваючи у німецькому полоні, він отримав «вовчий білет» і був позбавлений можливості працювати у провідних медичних закладах. Вороний залишився районним урологом, незважаючи на внесок у світову медицину.
Історія Юрія Вороного — приклад того, як радянська влада ідеологічно переслідувала талановитих українців, а їхні відкриття залишалися невизнаними до здобуття незалежності України. Про це повідомляє espreso.tv.