На окремих ділянках фронту зона підвищеної небезпеки, так звана «кіл-зона», розрослася до 15–20 кілометрів. Про це повідомив командир бригади з позивним Перч.
За його словами, ширина цієї зони відрізняється залежно від напрямку, однак загальна тенденція — вона постійно збільшується. На найбільш напружених ділянках військовим доводиться долати пішки понад 15 кілометрів до позицій, а логістика підрозділів ускладнюється вже на відстані 15–20 кілометрів. На окремих напрямках шлях до позицій може займати до трьох діб.
Перч зазначив, що ще нещодавно до частини позицій можна було дістатися на пікапі — спочатку пішки проходили лише два кілометри, потім ця відстань зросла до трьох, п’яти, десяти, а зараз пікапи не під’їжджають навіть до точок висадки. Командир звернув увагу, що деякі командири використовують однакову тактику, не враховуючи зміни на інших ділянках фронту, і повторюють ті самі помилки, не пристосовуючись до нових умов.
Він також додав, що противник діє централізовано й шаблонно, тому досвід, отриманий на одних напрямках, часто дозволяє передбачити подальші дії ворога на інших ділянках.
За словами Перча, однією з головних невирішених проблем залишаються дрони на оптоволоконному управлінні. Якщо з дронами на цифровому каналі військові вже навчилися боротися — їх можна глушити, впливаючи на управління чи відеосигнал, — то з оптоволоконними це не працює: впливати на їхнє управління або зображення неможливо. Окремі інженерні команди мають певні напрацювання щодо протидії таким дронам, але наразі невідомо, чи будуть вони ефективними безпосередньо на полі бою.
