Російський дрон 14 червня пошкодив будівлю Харківського художнього музею та експонати, спричинивши пожежу і значні втрати. На щастя, у цей день музей був зачинений, і в будівлі не було співробітників, що врятувало людей від травмування.

Завідувачка відділу зарубіжного мистецтва музею Марина Філатова розповіла, що з початку повномасштабного вторгнення музей працює не у звичному режимі через прифронтове розташування Харкова. Вона пригадує, як почувала вибух і бачила пожежні машини, що прибули на місце події. Пожежники, мер міста Ігор Терехов, музейники, реставратори та волонтери спільно намагалися врятувати експонати, незважаючи на небезпеку обвалу та швидке поширення вогню у старій будівлі, зведеній у 1914 році за проєктом Олексія Бекетова.

Під час пожежі пріоритетом було винести те, що можна, і не допустити подальшого намокання творів мистецтва. Марина Філатова наголосила: "жоден експонат не вартий людського життя". Вона згадує слова колег із ЮНЕСКО, що у критичних ситуаціях спочатку рятують людину, потім тварину, і лише після цього — експонат.

Оцінка збитків триває, адже реставратори повинні оглянути кожен предмет, зафіксувати пошкодження і скласти акти. Частина творів була підготовлена до евакуації і частково спакована, зокрема колекція Іллі Лучковського, яку рятували окремо. Реставрація може тривати місяцями або роками, а для цього бракує спеціалістів, матеріалів і обладнання, особливо в Харкові.

Марина Філатова також звернула увагу на проблеми з нормативною базою. До початку повномасштабної війни не існувало сучасного протоколу евакуації музейних фондів, а старі радянські документи навіть рекомендували евакуацію до російського Бєлгорода. Лише у лютому 2026 року Кабмін затвердив постанову №229, яка встановила порядок тимчасового переміщення культурних цінностей під час воєнного стану. Проте бюрократичні перепони і відсутність фінансування можуть загрожувати своєчасній реставрації і збереженню колекції.

"Бюрократія в музейній сфері існує не випадково. Вона захищає фонди. Але під час війни вона не має паралізувати порятунок", — підкреслює завідувачка відділу. Вона також розповіла, що під час пожежі не було часу на звичну музейну послідовність дій, і всі діяли максимально швидко, щоб врятувати те, що можливо.

Ця історія — про збереження не лише мистецтва, а передусім людей і людяності в умовах війни, коли кожен порятунок має свою ціну і пріоритети.