5 серпня американський телеведучий Такер Карлсон під час півторагодинного стриму «Час рятувати Америку» оприлюднив маніфест із 10 пунктів, який він назвав відповіддю на кризу американської системи. Як повідомляє Axios, Карлсон не заявив про створення партії чи намір балотуватися, але представив ці ідеї як базу для майбутніх дій.
Перед ефіром у домі Карлсона в штаті Мен відбулася зустріч із політиками, відомими своєю антиукраїнською позицією: ексконгресвумен Марджорі Тейлор Грін, конгресменом Томасом Массі та колишнім директором Національного контртерористичного центру США Джо Кентом. За даними Fox, усі троє особисто закликали Карлсона балотуватися у президенти у 2028 році. Грін опублікувала фото зустрічі, заявивши, що рух уже розпочато, а Трамп, якого вони підтримували, «зрадив їх».
Маніфест Карлсона містить тези про справедливість, чесність, продуктивність, красу, здоров'я, оптимізм і мудрість, єдність, суверенність та порядність. Серед іншого, він закликав зробити англійську єдиною державною мовою, зупинити масову міграцію, розсекретити архіви щодо вбивства Кеннеді та подій 11 вересня, а також припинити фінансування союзників, які, за його словами, «поводяться як учасники геноциду».
Питання України Карлсон порушував тричі. На початку стриму він прирівняв Україну до Ірану, заявивши, що конфлікти в цих країнах можуть призвести до світової війни. Пізніше порівняв непередбачуваність війни в Україні з розвитком штучного інтелекту. Також у рекламному блоці рекомендував фільм Hidden War, де, за його словами, показано операції з порятунку дітей із сексуального рабства, що починаються в Україні.
У США ініціативу Карлсона сприйняли неоднозначно. Речник Білого дому Девіс Інгл назвав його команду «ганебною купкою перебіжчиків», а джерела The Daily Beast вважають проєкт радше медійною підпискою, ніж реальною політичною силою. Водночас експерти зазначають, що маніфест Карлсона спрямований на слабкі місця трампівської коаліції, а його акценти на «чесності» й «порядності» можуть сприйматися як критика політики Трампа.
Для України поява такого руху становить ризик: Карлсон і його оточення послідовно виступають проти підтримки Києва, а їхній вплив може посилити тиск на республіканську партію щодо скорочення допомоги. Попри зниження особистої популярності Карлсона серед республіканців, його здатність об’єднати групу політиків з антиукраїнською позицією може вплинути на американську політику незалежно від формального створення нової партії.





