Російський завод у Єлабузі, що в Татарстані, став одним із ключових центрів виробництва ударних безпілотників для війни проти України, але наразі Україна не має можливості істотно вплинути на його роботу. Про це повідомляє The i Paper.
Підприємство розташоване поблизу Нижньокамська, де цього тижня українські сили завдали удару по нафтопереробному заводу Taneco. За даними видання, Татарстан є стратегічно важливим регіоном для Росії, оскільки тут зосереджені великі потужності з видобутку та переробки нафти, а місцеві заводи забезпечують російську армію ресурсами.
У спеціальній економічній зоні «Алабуга», приблизно за годину їзди від Нижньокамська, Росія разом з Іраном організувала виробництво дронів Shahed-131 і Shahed-136, а згодом — модернізованих «Герань» і дронів-приманок «Гербера». За оцінками, завод може виготовляти від 170 до 190 безпілотників щодня. Старші наукові співробітники Гудзонського інституту Люк Коффі та Джан Каспоглу зазначають: «Якщо татарстанський завод дронів продовжить працювати, він вироблятиме тисячі безпілотників, які й надалі перевантажуватимуть українську протиповітряну оборону».
За дослідженням Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), за останні роки підприємство суттєво розширилося: з двох будівель у 2021 році до 116 нині, а також має 67 житлових об’єктів для близько 20 тисяч працівників, серед яких, за повідомленнями, були неповнолітні та примусові робітники. CSIS називає це системним нарощуванням виробництва дронів.
Україна вже намагалася атакувати цей завод у 2024 та 2025 роках, але, як зазначає Люк Коффі, удари завдали лише обмеженої шкоди через потужну систему захисту та будівництво нових споруд із урахуванням можливих атак. Марк Де Вор з Університету Сент-Ендрюс і Chatham House пояснює, що виробництво дронів базується на великій кількості індивідуальних склопластикових форм, тому на заводі немає критично важливого обладнання, знищення якого могло б миттєво зупинити роботу. «Щоб справді порушити виробництво, довелося б завдавати ударів досить регулярно», — вважає Де Вор.
Експерти вказують, що альтернативою прямим ударам може бути вплив на енергетичну інфраструктуру та ланцюги постачання. Зокрема, до «Алабуги» залізницею з Китаю надходять мікрочипи, металеві сплави, двигуни та інші компоненти. Де Вор вважає, що додатковий економічний і дипломатичний тиск на Китай міг би ускладнити постачання.
Видання також звертає увагу на політичний аспект: Татарстан має переважно тюркське та мусульманське населення і в 1990-х роках проголошував незалежність від Росії. Серйозні перебої в роботі підприємств Єлабузи могли б мати не лише військові, а й внутрішньополітичні наслідки для Кремля.
