Після ударів України по російських каспійських портах, у яких постраждали й іранські судна, стало зрозуміло, що ескалація конфлікту виходить за межі протистояння лише між Києвом і Москвою.

Росія відкрито застосовує ракети та дрони проти країн НАТО, а натівські сили вже не приховують, що збивають ці цілі над своєю територією. Кремль дедалі менше ховається за «українськими дронами», загрожуючи напряму, що свідчить про новий рівень ескалації.

Водночас війна розширюється на інші фронти, зокрема на ірано-американське протистояння, яке охоплює громадянські війни в Ємені, Лівії, Іраку та Газі. Український фронт залишається найгарячішим, але вже не єдиним.

Іран у відповідь на удари по суднах у російському порту, які Київ називає російськими, спочатку поширив чутки про можливі балістичні удари по Україні, а згодом офіційно підтвердив наміри атакувати українські порти. Після заяв про «вибачення» з боку України Іран «передумав» і тепер подає це як перемогу над Ізраїлем, вимагаючи «компенсації». Українська сторона вважає це не вибаченням, а попередженням про загрозу російським портам.

Ще однією відповіддю стали заяви радника з нацбезпеки Іраку Касіма аль-Абуді про нібито арешт «українських розвідувальних осередків», які нібито здійснювали напади в Іраку. Київ це спростував, а іракська влада заявила про необхідність розслідування. Подібні заяви нагадують інформаційні операції Ірану та Росії.

Після цих подій почалося «потепління» відносин між РФ та Іраком, зокрема відновлено пряме авіасполучення до московського аеропорту «Внуково». Аналогічні домовленості Кремль уклав і з новою владою Сирії. Водночас влада Іраку контролює переважно столицю, а країна залишається розділеною на зони впливу, де домінують проіранські сили.

Іракські проіранські угрупування все частіше атакують американські об’єкти, що відбувається на тлі дефіциту протиракет у США та союзників. Водночас американці виводять війська та системи ППО з Курдистану, залишаючи там вакуум, який заповнюють Туреччина, Пакистан та арабські країни. Це свідчить про зменшення впливу США в регіоні.

Паралельно США та Ізраїль продовжують удари по Ірану, Саудівська Аравія – по Ємену, а Україна – по Росії. Європейський Союз нещодавно ухвалив 21-й пакет санкцій, який дозволяє конфісковувати та перепродавати нафту й зерно з арештованих суден «тіньового флоту» РФ, що діє спільно з Іраном. Це розширює операції НАТО на Середземному морі, зокрема операція EUNAVFOR MED IRINI провела перевірку документів на танкері біля берегів Тунісу.

Окремий фронт протистояння відкривається в Африці, де Росія постачає бронетехніку до Малі, а російсько-іранський «тіньовий флот» атакує морські дрони біля Лівії. Україна намагається посилити свій вплив у регіоні, зокрема через аграрні хаби.

Хоча це ще не світова війна у класичному розумінні, події нагадують нову Холодну війну з розподілом світу на ворожі блоки. Україна виступає одним із ключових гравців, а війни з Росією та Іраном каталізують глобальну ескалацію.

Зараз російсько-українська війна втрачає динаміку, і сторони шукають нові способи ескалації. Україна робить ставку на технології, завдаючи ударів по глибоких тилових об’єктах РФ, а Кремль розширює географію провокацій із залученням союзників. Пік протистояння очікується восени-взимку, коли зростуть ціни на енергоносії, а дефіцит протиракет посилиться.

Якщо США і Іран укладуть угоду, це тимчасово зупинить ескалацію на Близькому Сході, але довготривалий мир поки що малоймовірний. Всі сторони готуються до загострення конфліктів на глобальному рівні.