У 2017 році Сергій Петренко («Башня») добровільно пішов до полку «Азов», брав участь у боях на «Азовсталі», потрапив у полон і загинув у колонії в Єленівці. Після втрати сина його мати Наталія заснувала платформу «Башта», що допомагає ветеранам отримувати медичну, юридичну та соціальну підтримку.

У інтерв’ю РБК-Україна Наталія розповіла, яким був її син до війни, як змінило його служіння в «Азові», що він писав матері з оточеного ворогом «Азовсталі» та чому останні слова Сергія «Робіть справу» стали для неї життєвим принципом.

Сергій свідомо обрав службу в «Азові» ще 2017 року, готуючись захищати країну у разі великої війни. Він повернувся додому, повідомив матері про намір підписати контракт, і хоча це стало для неї несподіванкою, вона розуміла, що перед нею вже не дитина, а дорослий, який прийняв рішення.

Під час повномасштабного вторгнення Сергій був у Маріуполі, отримав поранення і опинився на «Азовсталі», де приховував від матері тяжкі умови. Вона дізналася про його поранення від патронатної служби «Азову», адже син не розповідав про труднощі, відповідаючи їй: «У нас все без змін. Все добре». Навіть коли вона зізналася, що плаче і хвилюється, він порадив: «Займайся фізичними вправами. Розвивайся. Читай книги. Тоді не будеш хвилюватися».

Після виходу захисників із «Азовсталі» Сергій потрапив у полон. У червні він зміг зателефонувати батькові з ув’язнення, сказавши лише: «Готуйте обладунки. І робіть справу». Ці слова Наталія згодом пояснила як заклик не зупинятися і боротися далі.

Новина про вибух у колонії в Єленівці, де утримували полонених, надійшла наприкінці липня. Спочатку Наталія не могла повірити, бо російська пропаганда поширювала інформацію про нібито обстріл колонії українськими військами. Лише згодом вона усвідомила втрату сина.

У пам’ять про Сергія Наталія створила платформу «Башта», яка допомагає ветеранам адаптуватися після служби, надаючи медичну, юридичну та соціальну підтримку. Вона наголошує, що більшість ветеранів не хочуть повертатися до колишньої професії, адже за роки служби змінюються цінності і світогляд.

Спогади про сина та боротьба за правду про теракт в Єленівці залишаються для Наталії частиною життя. Війна для родин полонених не закінчилася з останнім повідомленням від близьких – вона триває, поки немає відповідей і зберігається пам’ять про загиблих.