Повномасштабна війна в Україні продемонструвала, що зовнішня підтримка, хоча й допомагає вистояти, не гарантує остаточного вирішення проблеми безпеки. Як зазначає zn.ua, зброя, фінансова допомога та політична підтримка залежать від політичних рішень урядів, виборів і змін глобальних пріоритетів союзників, які можуть змінюватися. Росія ж залишається поруч надовго, тож Україні вже зараз потрібна власна модель регіонального порядку, яка не дозволить Москві відновити сили та знову загрожувати країні.

Історично простір між Балтійським і Чорним морями завжди був організований або державами регіону, або зовнішніми гравцями — насамперед Німеччиною та Росією. Якщо країни регіону не об’єднують ресурси, стратегічні рішення щодо їхньої безпеки, економіки та зовнішньої політики ухвалюють інші. Однак спільна географія не гарантує політичної єдності: приклади Словаччини та Угорщини свідчать, що навіть сусідство не завжди веде до спільної стратегії. Справжню безпекову коаліцію можуть створити лише ті держави, які готові вкладати ресурси у довгострокове стримування Росії — Україна, Польща, країни Балтії, Молдова та, ймовірно, Румунія.

Особливе місце в цьому регіоні займає Білорусь, яка нині перебуває під російським впливом. З її території Москва може чинити тиск на Україну, Польщу та Литву, а також зберігати стратегічну глибину на західному напрямку. Поки статус Білорусі не зміниться, регіон залишатиметься розірваним у центрі.

В останні десятиліття регіон був інтегрований переважно по осі Схід—Захід: капітал і технології надходили із Заходу, енергія — зі Сходу, а воєнну безпеку забезпечували США. Для створення власної суб’єктності країнам регіону потрібна дієва вісь Північ—Південь — внутрішня мережа транспортних, енергетичних та оборонних зв’язків. Лише так регіон перестане бути периферією зовнішніх центрів сили.

Російсько-українська війна висвітлила, хто може стати основою нової регіональної системи. Західні партнери підтримують Україну, але не завжди прагнуть стратегічної поразки Росії. Для України, Польщі та країн Балтії відновлення російської сили означає можливість розширення війни. Україна має найбільшу та найдосвідченішу армію в Європі, а Польща — найпотужнішу економіку східного флангу ЄС. Разом вони здатні створити новий центр сили, поєднуючи військовий потенціал України та економічну базу Польщі. "Без Польщі Україна залишається фронтовою державою з недостатньою економічною глибиною. А без України Польща залишається великою, але периферійною економікою без силового ресурсу, необхідного для організації Міжмор’я", — йдеться у матеріалі.

Водночас головною перепоною для створення такого центру може стати питання лідерства: Польща традиційно бачить себе організатором регіону, а Україна не погодиться на другорядну роль. Вирішенням може стати співлідерство, де Польща відповідатиме за економічний та інституційний контур, а Україна — за військовий і безпековий. Якщо Київ і Варшава зможуть створити власну вісь Північ—Південь і залучити до неї Балтію, Скандинавію та Чорне море, Україна перестане бути лише фортецею для стримування Росії, а стане одним з організаторів європейської безпеки.