Ірландія почала приділяти увагу своїм морським територіям лише після того, як у 2024 році в її водах з’явився російський розвідувальний корабель «Янтар», який, за даними експертів, здатен встановлювати шпигунське обладнання на підводних кабелях. Під час перебування в Ірландському морі судно залишалося над газопроводом між Ірландією та Великою Британією і транслювало своє місцезнаходження, фактично сигналізуючи про близькість до критичної інфраструктури.

Останніми тижнями ірландські посадовці також зафіксували збільшення кількості російських суден «тіньового флоту», які обходять британські та французькі води, де посилили контроль. Це свідчить, що Ірландія, яка раніше вважала себе захищеною географічно, насправді перебуває на передовій у сфері безпеки.

Морські території Ірландії є надзвичайно важливими: через них проходять густі судноплавні шляхи, газопроводи та трансатлантичні інтернет-кабелі, що приваблюють американські технологічні компанії відкривати в країні свої європейські штаб-квартири. Майже 75% трансатлантичних підводних кабелів перетинають або проходять поблизу виключної економічної зони Ірландії, яка за площею у сім разів більша за територію країни.

З початком головування Ірландії в Раді ЄС у 2024 році безпека стала одним із пріоритетів. Міністр закордонних справ Хелен Макенті наголосила: «Ми не імунні до жодної загрози» і пообіцяла співпрацю з іншими європейськими країнами для захисту критичної інфраструктури та загальної безпеки. У лютому Макенті опублікувала першу в історії Ірландії морську стратегію, яка має покласти край «морській сліпоті» — ілюзії, що безпека стосується лише суші.

Колишній офіцер ВМС Ірландії Койвін Мак Унфрейд, який командував двома кораблями, що були виведені зі складу флоту у 2022 році, назвав стратегію «доброю спробою», але зауважив, що фінансування залишається «мінімалістським». Він підкреслив необхідність нового бачення для морської держави, що включає нові кораблі, рекрутингові кампанії та створення додаткових баз.

У 2025 році в експлуатації залишалися лише два кораблі з восьми через кадрову кризу. Загальна військова недбалість проявилася і в тому, що президент України Володимир Зеленський відхилив пропозицію Ірландії передати 27 легких броньованих машин, оскільки їх відновлення коштувало б дорожче, ніж користь від них.

Ірландський уряд заявляє про плани витратити 1,7 млрд євро на оборону у 2026–2030 роках, що на 55% більше, ніж раніше, і відзначає зростання особового складу ВМС на 12% у 2025 році. Проте Ірландія залишається країною з найнижчими оборонними витратами в ЄС — лише 0,2% ВВП у 2024 році, що значно менше за середній показник ЄС (1,3%) і нижче за нейтральну Австрію (0,6%).

Колишня віцепрезидентка Єврокомісії Маргрете Вестагер у 2022 році нагадала Ірландії про відповідальність за свою морську зону: «Ніхто не може бути слабкою ланкою нашого ланцюга захисту». У 2025 році колишній президент Естонії Тоомас Гендрік Ілвес різко розкритикував тодішнього президента Ірландії Майкла Хіггінса за критику НАТО і заклики до збільшення оборонних витрат.

Ірландія довго ігнорувала морську безпеку. Незважаючи на те, що країна отримала незалежність у 1922 році, британці контролювали її води до 1938 року, а власний флот з’явився лише у 1946 році. Політичні розбіжності і низький інтерес громадськості до оборонних питань зумовлюють відсутність значної підтримки у цій сфері. За опитуванням More in Common, лише 5% ірландців вважають війну в Україні важливою темою, а 4% — оборону.

Еойн Макнамара з Фінського інституту міжнародних справ зауважує, що оборона є «страховкою для економіки», особливо з огляду на ризики для інтернету та енергетичних мереж, але ця тема поки що не стала пріоритетом для громадськості.