Туреччина, Пакистан і Саудівська Аравія минулого тижня підписали в Мецці Мекканську угоду про спільну оборону, започаткувавши новий військовий союз. Як повідомляє zn.ua, церемонія відбулася у палаці Ас-Сафа за участі президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, спадкового принца і прем’єр-міністра Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана та прем’єр-міністра Пакистану Шахбаза Шарифа. Підписи під документом поставили у п’ятницю — день, що має особливе значення для мусульманської умми.
Сукупний потенціал трьох країн виглядає значним: Туреччина має другу за чисельністю армію в НАТО і розвинену військову промисловість, Пакистан — єдина ядерна держава серед мусульманських країн, а Саудівська Аравія володіє найбільшими фінансовими ресурсами в арабському світі та символічним статусом охоронця святих місць ісламу. Новий союз позиціонується як один із центрів сили не лише в регіоні, а й у глобальному масштабі.
Однак наразі йдеться радше про політичну декларацію: текст Мекканської угоди не оприлюднювали, а публічно заявлено лише, що напад на одну з країн розглядатиметься як напад на всіх. За словами представників сторін, гарантії співпраці аналогічні статті 5 договору НАТО, проте механізм ухвалення рішень і колективні органи ще не створені. Основний сенс угоди — курс на співпрацю, взаємодопомогу та посилення власних сил, що відображає зниження довіри до США як ексклюзивного гаранта безпеки в регіоні.
Водночас Мекканський пакт не означає відмову від попередніх союзників: Туреччина залишається в НАТО, Пакистан продовжує закуповувати китайські винищувачі, а Саудівська Аравія — американські системи ППО. У регіоні вже існують інші військові об’єднання, зокрема Сили швидкого реагування «Щит півострова» та Ісламська військова контртерористична коаліція. Саудівська Аравія також формує міжнародну флотилію для захисту судноплавства в Червоному морі.
Питання, чи стане новий союз справжньою оборонною коаліцією, залишається відкритим. На відміну від НАТО, у Мекканської угоди немає чіткого зовнішнього опонента: Іран, Ізраїль чи інші сили — питання дискусійне, адже між учасниками союзу та цими країнами існують складні відносини. Приклад минулих угод між Пакистаном і Саудівською Аравією показує, що навіть за наявності формальних зобов’язань країни не завжди готові до спільних військових дій. Водночас учасники альянсу публічно заявили, що Мекканська угода відкрита для приєднання інших держав, зокрема Єгипту, хоча Каїр наразі утримався від участі через суперечності з Анкарою.
