29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, приблизно за 130 кілометрів на північний схід від Києва, відбувся бій між українськими силами та більшовицькими військами, які наступали на столицю. Ця сутичка стала частиною ширшої війни між Українською Народною Республікою та більшовиками, що на той час загрожували існуванню молодої держави.
За даними 24 Каналу, український загін складався переважно зі студентів, курсантів та вільного козацтва, яких мобілізували для оборони Києва. Їх чисельність оцінюють приблизно у 400–500 бійців, що значно поступалися за кількістю більшовицьким військам під командуванням Михайла Муравйова. Оборона Крут мала стратегічне значення, адже залізнична станція була важливим транспортним вузлом, контроль над яким дозволяв швидко перекидати війська і постачання.
Українські підрозділи намагалися затримати наступ ворога, захищаючи підступи до станції. Бій тривав кілька годин і завершився організованим відступом частини оборонців, але також трагедією – частина полонених студентів була розстріляна більшовиками. Цей епізод став одним із найболючіших у пам’яті про Крути і підкреслює ціну, яку заплатили молоді захисники.
Крути не були військовою перемогою, однак дали Києву додатковий час для дипломатичних переговорів у Брест-Литовську та перегрупування сил. Як повідомляє 24 Канал, цей час був критично важливим для збереження міжнародної суб’єктності Української Народної Республіки.
У сучасних дослідженнях бій під Крутами розглядають як символ політичної мобілізації та жертовності, що стала частиною національної пам’яті. Водночас ця подія демонструє слабкість державних інституцій і армії, які не змогли протистояти переважаючим силам ворога. За словами 24 Каналу, Крути нагадують про те, що символи виникають із реальних подій, а не навпаки, і вчать не лише мужності, а й тверезості у сприйнятті історії.