91-річний народний артист України Вадим Крищенко поділився спогадами про тиск, який радянська система чинила на студентів, що намагалися мислити самостійно. Поет розповів, що один із його товаришів, Артур Гончар, не витримав спроб завербувати його для доносів на друзів і наклав на себе руки, а іншого знайомого за «неблагонадійність» відправили служити в зону випробувань радянської атомної бомби.
Про це Крищенко розповів в інтерв’ю «Суспільне Культура», згадуючи свої студентські роки у Київському університеті. За його словами, атмосфера страху й тотального контролю була невід’ємною частиною життя молоді у 1950-х роках.
«Ми жили з одним дуже красивим і розумним студентом з нашого факультету – Артуром Гончарем. І одного разу ми поїхали на канікули, я приїжджаю, а сусідка каже: “А у нас біда”. Що таке? Артур повісився», – розповів Крищенко. Після трагедії він побачив записи, які залишив товариш. Саме з них стало зрозуміло, що Гончар опинився перед страшним вибором: або погодитися співпрацювати з системою і доносити на друзів, або відмовитися. «Там вербували таких донощиків. Він чесна людина. Він вірив в ідеали Радянського Союзу, але водночас не хотів бути донощиком на свого товариша. І ця дилема його настільки… Він не знайшов виходу і повісився», – зазначив поет.
Після смерті Гончара до Крищенка приходили люди, які знали про записи студента і намагалися їх отримати, але поет відмовився їх віддавати. Також він розповів про іншого свого товариша, якого засудили за записи про необхідність демократизації СРСР. «На нашому факультеті був перший студент, якого засудили. За що? Він студентською рукою писав, як демократизувати радянську владу. І здавалося: це студент, йому всього 18–19 років, його треба підтримати!» – додав Крищенко.
Ще одна історія стосується знайомого, якого не посадили до в’язниці, але відправили на військову службу у місцевість, пов’язану з випробуваннями радянської ядерної зброї. «Він не потрапив у тюрму, а його відправили в солдатчину. Він проходив службу на тих землях, де колись Радянський Союз випробував атомну бомбу», – розповів поет.
Сам Крищенко також неодноразово стикався із радянською цензурою. За його словами, навіть сміливий вірш міг стати причиною проблем, тому редактори часто просили переписувати тексти. «Я приношу сміливий вірш. А мені кажуть: “Вадиме, ти хочеш неприємностей? А я не хочу. Давай переробимо цей вірш”», – згадав він. Одного разу поет сам опинився під загрозою виключення з комсомолу через статтю в газеті про національне питання, на якій він зробив помітки, а хтось повідомив про це керівництву.
Вадим Крищенко народився у Житомирі, навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка разом із Василем Симоненком і Борисом Олійником. Він автор понад 55 поетичних збірок і більше тисячі пісень, серед яких «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», «Родина», «Одна-єдина», «Хай щастить вам, люди добрі» та «Молитва». У 2008 році Крищенку присвоїли звання народного артиста України, у 2024-му – «Золотий письменник України», а в грудні 2025-го Київрада надала йому звання почесного громадянина столиці.
